Пропонуємо вашій увазі авторську статтю румунського експерта в сфері міжнародних відносин Юліана Кіфу, який робить аналіз електоральних орієнтацій українських виборців.
У перспективі президентських та парламентських виборів, які мають відбутися в Україні у 2019 році, пропонуємо вашій увазі авторську статтю румунського експерта в сфері міжнародних відносин, директора Центру із запобігання конфліктам і раннього попередження Юліана Кіфу, який робить аналіз електоральних орієнтацій українських виборців. Своїми думками і висновками він поділився у статті «Вибори в Україні: Безвихідні ситуації у коаліціях, мозаїка та бігання за новими фігурами, досі не підтвердженими», що була опублікована в газеті Евеніментул зілей.
Україна вступає у новий виборчий рік, а емуляція, емоції та ентузіазм населення, здається, перебувають на дуже низькому рівні. Україна мала три політичні перезавантаження: Проголошення незалежності та націоналізм РУХ-у під керівництвом Леоніда Кравчука, першого президента незалежної держави України; потім Помаранчева революція 2004 року з Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко на чолі та Майдан - Революція Гідності в листопаді 2013 року - лютому 2014 року та обрання президентом Петра Порошенка.
При кожному перезавантажені спостерігалася підтримка більшості населення послідовній партії чи коаліції, а потім політична сила, що мала більшість розпадалася на дрібні частини та управляла країною в альянсі з проросійськими партіями, після чого до влади приходили проросійські лідери, яких скидали в результаті наступного великого соціального та політичного потрясіння. Отож, минуло 5 років від останніх президентських та парламентських виборів, а ентузіазм рухнув так само, як і коаліція та українська політична сцена, розбита на частини, у мозаїці, яку важко згуртувати в послідовну більшість.
Президентські вибори мають відбутися у травні, а парламентські - у листопаді 2019 року. В обох випадках має бути встановлена конкретна дата, однак початок відліку останніх 6 місяців терміну повноважень президента засвідчив про початок передвиборчої кампанії, позиціювання потенційних кандидатів та зосередження уподобань навколо старих або нових гравців. Зі значним розчаруванням змістом та суттю реформ, зі стурбованістю затримками у боротьбі з корупцією, з прикладами із Бухареста, що вважаються моделлю, Україна наближається до кампанії без надії та з дуже низькою явкою.
Партії, які прийшли до влади 5 років тому різко втратили громадську підтримку. «Народний фронт» Арсенія Яценюка практично зійшов зі сцени, маючи не більше 1% прихильників, тоді як «Блок Петра Порошенка» знаходиться нижче прохідного порогу. Натомість на перший план знову виходить «Опозиційний блок», оновлена і перебрендована колишня «Партія регіонів» Януковича й, особливо, «Блок Юлії Тимошенко», екс-прем'єр-міністра, ув'язненого і Кучмою, й Януковичем, колишнього партнера Віктора Ющенка під час Помаранчевої революції, яка перевинайшла себе і виступає модернізатором, прихильником інновацій та відродження сучасної економіки.
Оскільки вибори президента є першими, головне питання полягає в тому, чи є нові, переконливі фігури, здатні відновити надію. У дійсності надалі залишаються старі фігури української політики, домайданівскі, які домінують на політичній сцені та в опитуваннях громадської думки: Юлія Тимошенко очолює їх, але має лише 18%, тоді як наступні двоє конкурентів набирають по 12%: колишній міністр оборони Анатолій Гриценко (дворазовий кандидат у президенти, що здобув максимум один мільйон голосів 42-мільйонного населення та 30 мільйонів з правом голосу) та чинний президент Петро Порошенко. Є двоє нових кандидатів, свіжі, популярні фігури, але з підтримкою на рівні близько 6%. Кандидат від «Опозиційного блоку», колишній міністр енергетики Юрій Бойко має такий же низький рейтинг.
Таким чином є класичні, добре відомі фігури політичної сцени, які досі домінують на виборах, до яких додається рок-виконавець Святослав Вакарчук, який вже спробував себе у політиці, був депутатом у 2007 році протягом року після чого вирішив піти з Верховної Ради, однопалатного парламенту України через те, що там більше сваряться ніж виправдовують очікування громадян. Потім таким же популярним є комедійний актор Володимир Зеленський, який грає роль кандидата в президенти, а потім президента в дуже популярному серіалі «Слуга народу». Обидва вони демонструють невизначеність або відкидають кандидатуру, але Зеленський зареєстрував партію «Слуга народу» і привернув до себе увагу націоналістів та олігарха Коломойського, які можуть підтримати його кандидатуру.
Отож, українська політика залишається загрузлою у перспективі непередбачуваної більшості-мозаїки, яку зможуть прояснити лише вибори наприкінці наступного року. Тим більше, що голосування відбувається за змішаною системою, половина за партійними списками, половина в округах, яка дає багато незалежних кандидатів і максимальне роздрібнення політичної сцени, без принципу коагуляції. З іншого боку, нові фігури не мають жодного шансу перед добре відомими політиками.
Я мав можливість зустріти усіх потенційних кандидатів у президенти. Петро Порошенко, здається має шанси вийти у другий тур з Юлією Тимошенко, будучи найбільш наближеними до президентської посади, один роблячи ставку на більш помірний та реалістичний патріотизм, зі здійсненними обіцянками і без крайностей, які залишає іншим силам, а інша - на модернізації та інновації з проявами популізму, одностайно критикованими ЗМІ та контркандидатами, при цьому зберігаючи лідерство у президентській гонці.
Анатолій Гриценко не має ні громадської, ні політичної підтримки, - я бачив як він виходив самотньо, тільки зі своєю помічницею, в той час як всі інші перебували в облозі журналістів та присутніх у залі. Вакарчук здається мені найбільш небезпечним, якщо зуміє коли-небудь обійняти найвищу посаду в державі, через надмірний месіанізм та повне ігнорування відповідальності державної посади та бюрократичної інфраструктури.
Таким чином, незважаючи на нововведення, у другому турі президентських перегонів зустрінуться ветерани Юлія Тимошенко і Петро Порошенко, в зворотному порядку, політичні діячі, які очолюють антирейтинг українських політиків. Жорсткі та непереконливі перегони, з впливом на наступні парламентські вибори.
Корисні сайти
Copyright © . All rights reserved