Емігранти з та іммігранти в Румунії

Емігранти з та іммігранти в Румунії Згідно з офіційними статистиками, які з'явилися нещодавно у засобах масової інформації, у період 2007-2017 років Румунію покинули 3,4 мільйонів румунів, тобто майже 17% населення.

Згідно з офіційними статистиками, які з'явилися нещодавно у засобах масової інформації, у період 2007-2017 років Румунію покинули 3,4 мільйонів румунів, тобто майже 17% населення. Чимало з них покинули батьківщину на більш тривалий ніж один рік період та виїхали в країни значно привабливі на їхню думку з економічної точки зору.


Соціальний вісник, соціологічний проект Інституту імені Фрідріха Еберта в Румунії, докладно представив становище цих осіб, відмітивши, що кількість людей, які залишили країну та виїхали закордон перевищила у 2017 році 2,5 мільйонів, - стверджує Віоріка Стойчу, координатор програм вищезгаданого інституту: "Йдеться про статистику 2003-2017 років. З одного боку йдеться про кількість румунів, які проживають в інших країнах понад один рік, а з іншого боку про посилення тенденції виїзду за кордон. Ця цифра не включає сезонних емігрантів, тобто румунів, які працюють закордоном на сезонній основі протягом трьох, чотирьох, шести або восьми місяців, зокрема виїжджають на збір суниць або на сезонну будівельну роботу. Якщо ми включимо до списку й цих сезонних емігрантів, зрозуміло, що показники будуть іншими, їх кількість перевищуватиме 3 мільйони."


Ця ситуація створює враження Румунії, подібної до тих країн, в яких тривають важкі та затяжні громадянські війни, внаслідок чого Румунія займає наступне за Сирією місце щодо еміграції населення. Вікторія Стойчу стверджує: "Коли говоримо про друге місце після Сирії стосовно еміграції румунів маємо на увазі ритм міграції, а не загальну цифру мігрантів або відсоток населення. Поспіх, з яким румуни емігрували з Батьківщини, розміщує Румунію на другому місці після Сирії щодо еміграції. Цей факт спричиняє досить сильне занепокоєння, оскільки, починаючи 2000 роком у Румунії мали місце періоди економічного зростання. Отже, необхідно серйозно задуматись щодо моделі економічного росту. В який спосіб відчуває населення країни це економічне зростання та як воно розподіляється серед населення, маючи на увазі, що цей ритм еміграції розмістив Румунію на другому місці після Сирії, де триває громадянська війна?"


Емігрує зокрема надзвичайно важлива для сучасного й майбутнього економічного розвитку Румунії  25-38-річна молодь, яка становить майже 20% загальної кількості румунських емігрантів. Покидають Батьківщину також численні кваліфіковані спеціалісти, зокрема технічний персонал будівельної галузі та люди з вищою освітою, зокрема лікарі та спеціалісти в галузі інформатики. У цих умовах на ринку праці все більше відчувається брак робочої сили.


Якщо такою є ситуація людей, які покидають Румунію, після їх переселення в інші країни, як стоять справи переселенців, тобто іммігрантів у Румунії, наприкінці 2017 року? Відповідно даним Генеральної інспекції з питань імміграції в Румунії проживають майже 67 тисяч іноземних осіб, вихідців з третіх країн, в тому числі особи, які користуються правом на міжнародний захист, тобто біженці. З-поміж них, понад 800 осіб були розміщені в Румунії, в результаті втілення в життя механізму Європейського Союзу щодо розподілу біженців. У минулому році були зареєстровані також 4820 прохань про надання політичного притулку, значно більше у порівняні з минулими роками, коли середній показник становив майже 1500 прохань. Розглянемо, які особи, вихідці з третіх країн, іммігрують у Румунію або домагаються політичного притулку й чому саме в Румунії. Це зокрема чоловіки, які одержали статус біженця або право на міжнародний захист і мають можливість закликати свою родину. 


Фактично, право на возз'єднання сім'ї або зв'язку з певними членами родини мігрантів, які  вже оселилися тут,  є мотивом прибуття в Румунію численних людей, вихідців з третіх країн. Іншою причиною, що нерідко має місце останнім часом, є побоювання переслідування або загального насильства, що має місце в країнах їхнього походження. Є також іноземці, які прибувають в Румунію в пошуку роботи.  Лучіана Лезереску розповідає: "Приблизна кількість іноземних громадян, які мають дозвіл на ПМП та дозвіл на працю в Румунії сягає 5900. Йдеться про громадян з третіх країн. Більшість дозволів на працю в 2017 році були надані громадянам В'єтнаму, спеціалістам в галузі кораблебудування. Подібні дозволи на працю отримали і громадяни Туреччини, Китаю та Сербії. Найбільшим попитом на ринку праці в Румунії користуються такі професії як зварювальник, слюсар в галузі металевих конструкцій та кораблебудівництва, тесляр-реставратор тощо. Отже, іноземні спеціалісти отримали дозвіл на працю саме в цих галузях. У принципі це стосується спеціалістів корабельного будівництва."


Визнаючи той факт, що для більшості біженців, Румунія поки-що не є місцем призначення, привабливим на рівні інших країн Західної Європи Лучіана Лезереску відмічає наявність урядової програми залучення осіб, які  мають дозвіл на ПМП в Румунії: "Існує урядова програма інтеграції осіб, які підлягають міжнародному захисту, як ряд заходів, покликаних сприяти залученню іноземців у суспільство, сприяти їхній інтеграції щодо ринку праці та щодо румунської державної системи. Ця програма передбачає проведення курсів з вивчення румунської мови, пізнання культурної орієнтації, існують також послуги з боку неурядових організацій для цієї категорії іноземців. Урядова програма є діючою, однак дратливим у деякій мірі питанням є спроможність різних інституцій, залучених до втілення в життя частин цього проекту, співпрацювати між ними, усвідомлюючи необхідність застосування цієї програми."


Маючи на увазі незначну кількість іноземних іммігрантів а також відсутність необхідних заходів щодо повернення румунських емігрантів, як можна вирішити питання нестатку робочої сили? Вікторія Стойчу відповідає: "Легко сказати, але важко зробити. Важко залучити іммігрантів, оскільки Румунія не є привабливою країною для них. З моменту набуття посвідчення на проживання в Європейському Союзі, перед іммігрантами постає нескладне запитання: якщо існує можливість жити й працювати в Німеччині, Франції або Бельгії, де заробітна плата набагато більша, яка рація залишатися в Румунії. Одночасно, надзвичайно важко переконати осіб, які емігрували в інші країни, повернутися на батьківщину. Врешті-решт все залежить від заробітної плати. Держава посідає так званий інструмент мінімальної заробітної плати, яка збільшилась у 2,5 рази, але настала черга приватного середовища. Однак у деяких випадках це може призвести до зменшення прибутку або навіть до банкрутства фірм. Отож, це рішення нелегке."


www.rri.ro
Publicat: 2018-03-21 10:16:00
Vizualizari: 1479
TiparesteTipareste