Сіміон Стоїлов та колабораціоністи в роки комунізму

Сіміон Стоїлов та колабораціоністи в роки комунізму Тоталітарні режими, фашизм і комунізм, скористалися підтримкою багатьох інтелектуалів. Їхні причини були різноманітними: деякі поділяли антифашистські почуття, інші - з бажання розбагатіти, а ще інші - прагнули реалізувати проекти, про які мріяли...

Тоталітарні режими, фашизм і комунізм, скористалися підтримкою багатьох інтелектуалів. Їхні причини були різноманітними: деякі поділяли антифашистські почуття, інші - з бажання розбагатіти, а ще інші - прагнули реалізувати проекти, про які мріяли. Але всі вони були винагороджені по мірі прив'язаності до ідеології режиму. Одним з колабораціоністів був математик Сіміон Стоїлов.


Народившись 1887 року в Бухаресті, Стоїлов заснував румунську школу комплексного аналізу і виклав топологічну теорію аналітичних функцій. Він отримав докторську ступінь з математики в Парижі і був професором в Яському, Чернівецькому, Бухарестському університетах та Політехнічного інституту в Бухаресті. Прибічник Соціал-демократичної партії,після 1945 року приєднався до Комуністичної партії Румунії. Його колишній студент, Соломон Маркус зізнався 1998 року, в інтерв'ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення, що вибір багатьох інтелектуалів наприкінці Другої світової війни на користь комунізму був з переконання, не розуміючи, чим він мав стати упродовж часу: «У 1950-х та першій половині 1960-х років, комунізм означав перш за все сталінізм: особиста диктатура, культ особистості Сталіна. Але що означав комунізм у другій половині 1940-х років? Я можу вам сказати, що для багатьох інтелектуалів, я не маю на увазі всіх, але якщо взяти моїх професорів, комунізм означав насамперед антифашизм. А для Стоїлова, наприклад, і для Вринчану, який був прихильником правих партій. Наприклад, Георге Вринчану, видатний фахівець геометрії, був ліберальним політиком, який у 45-х, 46-х і 47-х роках друкував статті ліберальної політики і передбачав для Румунії ліберальний режим, ліберальну політику. У ті роки він був хорошим другом з Стоїловим, який незабаром після '44 року став членом Комуністичної партії. Комунізм розумівся насамперед як антифашизм. І було багато інтелектуалів, які вважали, що це була єдиною можливою відповіддю для Гітлера, нацизму і легіонерства».


Але наприкінці Другої світової війни, Румунія та інші окуповані Радянським союзом країни не очікували повернення до демократії та лібералізму, а новий утопічний експеримент: комуністичні ідеї. Ці ідеї спрямовані були особливо на молоде покоління. На відкритті навчального 1946 року, ректор університету Сіміон Стоїлов виступив з промовою. Соломон Маркус: «У будинку Юридичного факультету, один поверх займали молоді студенти прибічники історичних Народно-селянської і Ліберальної партій, а інший поверх займали молоді студенти, мобілізовані Комуністичною партією. Це я пригадую собі, що на одному поверсі завжди вигукували "Король і Батьківщина!", а з другого поверху - "Король і народ!". Ось, що сказав Стоїлов у своїй промові на відкритті навчального року: "Ми завершуємо епоху нашої історії, яку можна справедливо порівнювати з тяжкою і довгою хворобою, каламутним періодом, упродовж якого, якщо ми отримали дуже жорстокі політичні і матеріальні удари, наші розуми і душі були ще гірше влучені." Далі він говорив про наслідки війни з усіма її матеріальними і духовними наслідками: "Всі ми маємо велику провину. І ті, хто працював у плані варварських ідеологій, але й ті, хто були занадто впевнені у перемогу розуму, відступили у тиші свого робочого кабінету, присвячуючи себе виключно їх фахівецькій діяльності».


У інтерв'ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення, 1998 року, математик Соломон Маркус зазначив, що сьогодні ми повинні більш нюансовано розглядати рішення тих інтелектуалів увійти до лав комуністичної партії: «Кожного необхідно розглядати окремо. Справа в тому, що Росетті і Стоїлов врятували багатьох від ув'язнення. Я повинен сказати вам, що навіть з перших чисток комуністів, Стоїлов подав меморандум, в якому зазначив що місце певних професорів не повинно бути на тому списку і на іншому, йшлося про одного професора Фармацевтичного факультету та одного професова Юридичного факультету. У ті роки був засуджений до тяжких років ув'язнення професор Раду Рошка. Тоді Стоїлов написав меморандум до Антонеску, але він не міг нічого зробити, хоча Стоїлов був особисто знайомий з Георгіу Дежом. Утім йому вдалося зробити щось для іншого математика Давідоглу, бо останній був ув'язнений через те, що був землевласником, а ні з політичних міркувань. Його вдалося звільнити з в'язниці. Так само, успішно завершилися декілька інших ситуацій, наприклад, коли на початку 1950-х років було звільнено з роботи ряд університетських лекторів: син одного, онук іншого, на основі ідеологічної нісенітниці. Стоїлову вдалося прийняти їх на роботу, наприклад, в Математичному інституті Румунскої Академії. Сіміон Стоїлов помер в 1961 році на сходинках ЦК Комуністичної партії, де він ходив завжди, аби виступати проти різних несправедливостей: звільнення з праці молодих асистентів факультету або інших членів викладацького складу в 1950 рр., заборону відряджень за кордон людей, яким забороняли здавати свої докторські дисертації.»


Історія, однак, часто розглядає глобальне минуле. І найчастіше добрі індивідуальні справи стають у тіні великих катастроф, представлених ідеологіями.


www.rri.ro
Publicat: 2019-04-08 06:05:00
Vizualizari: 871
TiparesteTipareste