Розпочавшись під час Третьої Французької Республіки період, відомий як "La Belle Epoque" (Прекрасна епоха), був періодом регіонального миру і економічного процвітання, піком колоніальних імперій, а також технологічних, наукових та культурних інновацій.
Розпочавшись під час Третьої Французької Республіки період, відомий як "La Belle Epoque" (Прекрасна епоха), був періодом регіонального миру і економічного процвітання, піком колоніальних імперій, а також технологічних, наукових та культурних інновацій. Румунія так само приєдналася європейському духу цього періоду ще до Першої світової війни. Всесвітня виставка в Парижі, в 1900 році, була місцем, де геополітика проявляла себе на культурному рівні. Водночас, цей визначний захід був місцем проявлення ідей, які зазвичай контрастували з тим, що насправді представляли відповідні країни.
Історик мистецтва Ервін Кесслер взяв участь у дебатах під назвою "Ідеї в Агорі", організованих Бухарестським муніципальним музеєм, де він виступив з доповіддю на тему "Традиція, модернізація, авангард і повернення: аватари румунського мистецтва до і після Першої світової війни". Ось, що він ствердив: "На Всесвітній виставці в Парижі, в 1900 році, Румунія мала своєрідний стенд. З одного боку, вона влаштувала тоді національний павільйон, який виглядав як нафтова свердловина, тобто як крок вперед, у майбутнє. Це промислова Румунія, але всередині павільйону були ікони, народні танцюристи, вишиванки, селянське мистецтво. Все разом. Румунія рекомендувала себе як країна, яка під покривом промислово-розвиненої країни, мала величезне традиційне, селянське тіло. Але треба уточнити, що понад 75% населення проживало у сільському середовищі. Більше 60% виробництва Румунії не були результатом нафтової промисловості, а сільського господарства".
Історик Сорін Антохі, ведучий конференції "Ідеї в Агорі" розповідає про сільську Румунію під час Всесвітньої виставки в Парижі 1900 року, а також про стан румунського селянина тих часів, на відміну від ідилічного способу представлення сільського світу у творах Ніколая Грігореску: "Іноземні мандрівники, повторно пишуть, у своїх спогадах, про селян. Це майже зниклий, невидимий, невиразний селянин ... Цей майже зниклий селянин є ставкою шокуючого явища, як ми бачили в цей період соціальної напруженості, економічної кризи, всі ці речі, які ведуть, у випадку Румунії, до нетиповості, і це у той час як королівська родина святкувала свій ювілей у 1906 році. Це набагато більша "потьомкініада", у тому сенсі, що Князь знав, що це не та Румунія".
Невдоволення нового покоління митців щодо тогочасного мистецтва призвело до того, що рік потому, 3 грудня 1901 року, деякі з них вирішили створити проект під назвою Tinerimea Artistica «Художня молодь». Новизною цієї елітарної асоціації в румунському мистецтві був салон європейського стилю. Молодими митцями, які ініціювали «Художню молодь», були Штефан Лукіан, Георге Петрашку та Фредерік Шторк. З докладною інформацією, Ервін Кесслер: "Художня молодь швидко стає частиною західного простору, так що Виставка 1904 року є першою, яка отримала позитивні відгуки в популярному лондонському мистецькому журналі «The Studio», цитую "Деякі з виставлених художників, здається, обіймають нові теорії і художні формули". На цій третій виставці від 1904 року, вперше задуманої в міжнародному контексті, «Художня молодь» вперше прагне показати у своїх виставках і серію творів балканських митців."
До кінця першого десятиліття ХХ століття Румунія стала частиною європейської культури. Запуск футуристичної течії в літературі має важливий зв'язок із сучасними румунськими поетами: "У Румунії Філіппо Томмазо Марінетті, який ініціював футуризм, був набагато більш відомим ніж в інших країнах Європи ще до лютого 1909 року, коли він опублікував Маніфест футуристів у французькій газеті "Le Figaro". Він став відомим у певних обставинах. З 1905 року, коли він почав видавати журнал «Poesia» у Мілані, його журналом був відкритий з початку для румунських письменників. Овід Денсушіану відтоді згадав журнал і Марінетті. У 1906 році в журналі публікуються вірші Елени Векереску. У 1909 році, навіть у рік після запуску футуристичного маніфесту, твори Александра Македонського друкувалися у вищезгаданому журналі. Марінетті був відомим на румунській культурній сцені".
І мистецький авангард не запізнився та вплинув на румунський міжвоєнний період. Відомі пізніше письменники заснували видання, яке, хоча мало лише чотири номера, була платформою для авангардного явища в Румунії та не лише: "Навесні 1912 року, з'являється видання «Insula» (Острів) Йона Мінулеску, в якому помітні прояви авангарду, а також відкрите невдоволення до всього, що означає система румунської сучасності того моменту. Великою частиною редакційної роботи займалася група молодих ліцеїстів. Пізніше ця група, з жовтня по грудень 1912 року працювала над іншим виданням під назвою «Символ» з ілюстрацією Марчела Янку. Марчел Янку був художнім керівником видання, а редакторами були Йон Віня та Самуель Росенсток".
У 1924 році група "Contimporanul" (Сучасник) була заснована Віктором Браунером, Марчелом Янку, Міліцею Петрашку та Маттісом Теуцем, які співпрацювали з скульптором Константіном Бранкушем та іноземними художниками. Перша виставка відбулася 20 листопада 1924 року в залі Профспілки працівників гарних мистецтв, координаторами будучи Артур Верона, Каміль Рессу та Іон Теодореску Сіон.
Корисні сайти
Copyright © . All rights reserved