Курорт Беїле Говора

Інформація про терапевтичні водні джерела курорту Беїле Говора (південний захід Румунії) з'являються вперше в офіційних документах від 1878 року. Всього через кілька років, точніше 30 вересня 1881 року, два шукачі нафти, інженер Іоан Клаус та мер одного села цього району, виявили, насправді, мінеральну воду чорного кольору із запахом йоду. Це перше свідчення про джерела води з Говора, багаті на хлор, натрій, йод, бром, сірку, магній і кальцій, і за допомогою яких, у наші дні, проводться лікування ревматичних захворювань, й не тільки. З тих пір, зона зазнає вражаючого розвитку, місто і курорт Говора розвиваючись навколо цих цілющих джерел,  на місці, де раніше були тільки ліси.

Одним із промоутерів курорту був Іон К. Бретіану, ліберальний прем'єр-міністр у період до Першої світової війни. Іонела Ніцу, радник Національного архіву Вилчанського повіту розповідає далі про історію курорту Беїле Говора: “З адміністративної точки зору, про населений пункт Беїле Говора згадується значно пізніше, в 1908 році. Тоді була створена комуна Беїле Говора шляхом злиття декількох сіл, що належали до інших навколишніх комун. Іон К. Бретіану брав активну участь у процесі розвитку курорту. Він відправив сюди лікаря Зоріляну в 1886 році на машині швидкої допомоги, і солдатів, які проходили тут лікування. Лікар Зоріляну виявив важливість тутешніх цілющих вод і порекомендував Бретіану розвинути курорт".

У 1887 році курорт отримав від держави кредит у розмірі одного мільйона леїв і, таким чином, починають “рости” перші будівлі навколо цілющих джерел, таким, яким був, наприклад, перший санаторно-оздоровчий центр, про який розповість Іонела Ніцу: “Це була дерев'яна споруда. У найближчі роки, будуть зведені перші три державні готелі і починає розвиток курорту, оскільки окрім будівель зведених за державні кошти, з'являться й побудовані будинки приватними особами. З перших будівель, побудованих в кінці дев'ятнадцятого століття, збереглись до наших днів ще кілька, серед яких Державний готель № 1, Готель Штефанеску, побудований в 1900 році і який домінує в центрі курорту, Будинок пошти в центрі міста, що був зведений теж у той період, а також інші вілли, побудовані в ті часи і які, на щастя, витримали до нині. Курорт розвинувся, однак після 1910 року, коли була створена компанія Говора-Келіменешть, державно-приватне партнерське товариство. Це товариство збудувало емблематичний будинок курорту, Готель Палас, розташований в курортному парку. Будівництво почалося в 1911 і закінчилося в 1914 році, це унікальна будівля початку ХХ століття, зразок для готелів Європи тих часів. Дуже мало тогочасних готелів мали у тому ж будинку і ресторан, і лікувальну базу і приміщення для проведення вільного часу. Він був розроблений таким чином, як інтегрована система. Теж тоді перебудовується оздоровчо-курортна база. Старі будівлі були знесені і з'явилися інші нові, які збереглися донині в курортному парку.”

Розвиток курорту Беїле Говора продовжується у міжвоєнний період. Водночас із появою будівель з туристичним призначенням, росте і кількість  вілл приватних осіб. Так само розвивається інфраструктура населеного пункту: модернізуються дороги, система каналізації і водопостачання. Про інші символи курорту Беїле Говора розповідає Іонела Ніцу: "Серед визначних будівель фігурують будинки Казіно або Кінозал, зведені в 1928 році, за проектом першої жінки архітектора Вірджинії Андреєску-Харет. Будівля була частково завершена в 1930 році, частина залишилася незакінченою до сьогоднішнього дня. У 1936 році було урочисто відкрито Готель Балнеара, розташований в центрі курорту і побудований в стилі кубізму.”

Тільки в 6 км. від курорту знаходиться монастир Говора, якого почав будувати господар Влад Дракул, у XV-столітті, і перебудував господар Раду I, а потім господар Матей Басараб наділив друкарнею, на якій була надрукована перша у Волощені книга румунською мовою і канонічний збірник «Правила з Говори». Мало хто знає, що під час Другої світової війни, курорт був місцем притулку для вражаючої кількості польських біженців. У жовтні 1939 року, на курорті проживали близько 700 біженців, а в 1941 році, деякі члени польського уряду, у вигнанні в Румунії, були розміщені на курорті Беїле Говора.