Катастрофа, спричинена землетрусом у Туреччині, знову стимулювала прояви солідарності. Румунія взяла участь із рятувальними командами, деякі з них із парами собак-рятувальників, бо розшукові собаки є найефективнішим способом пошуку людей під завалами.
Катастрофа, спричинена землетрусом у Туреччині, знову стимулювала прояви солідарності. Румунія взяла участь із рятувальними командами, деякі з них із парами собак-рятувальників, оскільки розшукові собаки є найефективнішим способом пошуку людей під завалами.
Оана Чора, голова Асоціації собак-рятувальників Трансільванія, була в Туреччині з однією з команд рятувальників і розповіла нам історію розшукових собак: «Історія собак починається з людей, які є їхніми партнерами. По суті, наша організація, яка є волонтерською, об'єднує волонтерів, які хочуть підготувати своїх собак до пошуково-рятувальної роботи. Бо кожен наш волонтер приходить зі своїм собакою. Деяких собак почали дресирувати з семи-восьми тижнів, інших пізніше, з моменту звернення до нашої асоціації. Наприклад, для собаки, з якою я поїхала до Туреччини, Діно, все почалося з того моменту, як він прийшов до нас додому, приблизно в сім тижнів, очевидно, ми знали, що хочемо з ним робити. Він також прийшов як подарунок від іншого товариша по команді, і було цілком очевидно, що саме цим і буде займатися».
Ми запитали Оану Чору, якою має бути собака, щоб бути придатним для пошуково-рятувальної діяльності: «Не йдеться обов'язково про конкретну породу, а про тип собаки. Наприклад, якщо порівняти з тими, хто працює в надзвичайних ситуаціях, з пожежниками, то вони також повинні відповідати певним фізичним критеріям, іншим критеріям концентрації, мотивації, щоб мати можливість брати участь у таких заходах. З точки зору його нюхових можливостей, майже будь-яка собака може відповідати цим критеріям, але є також деякі критерії, пов'язані з рухливістю собаки, її спритністю. Якщо мова йде про пошук під завалами, то нам потрібна спритна собака, яка безпечна в русі, на не дуже дружня, так би мовити. Це має бути собака з хорошим темпераментом, це має бути собака, яка довіряє, має бути легко мотивованою, має бути дуже зацікавленою в тому, що ми можемо їй подарувати взамін, будь то іграшка чи їжа. У собаки повинна бути мета. І тоді кожен із собак шукає зниклу людину, щоб отримати винагороду, яку зазвичай отримують за таку діяльність. І маючи це на увазі, собака шукає людину, яка є ключем до винагороди».
Довгі чергування, непередбачені умови, політ на військовому літаку - це лише частина випробувань рятувальників. Оана Чора розповідає: «Від відбуття з дому до повернення все було випробуванням для всіх нас, чи ми говоримо про людей, чи про собак. І з емоційної точки зору, і що стосується адаптації до всіх перешкод і всіх ситуацій, в які ми потрапляли, і, звичайно, фактичної роботи. Але я вважаю, що цим було найпростіше управляти. Ми точно розуміли, що нам потрібно зробити. Інші речі мали більший вплив, речі, до яких ми не змогли особливо підготуватися. В тому числі перевезення військовим літаком, який, очевидно, не можна порівняти з комерційним літаком. Так само, як виглядали зони розшуку, той факт, що нам потрібно було постійно стежити, де паркуємо автомобіль, де виходити з цього, куди вивести собаку, бо з-під будь-якого авто міг вискочити інший пес, який охороняв, наприклад, той автомобіль. Після цього ми розуміли, що в тому авто живуть люди, а собака охороняє свою сім'ю. Дуже, дуже багато речей, з якими зазвичай не зустрічаємо на тренуваннях».
Оана Чора розповіла нам, скільки часу займає підготовка собаки-рятувальника: «Собаку-рятувальника, який б сягнув оперативного рівня, тобто рівня, коли його можна використовувати в пошуково-рятувальній місії навіть простішої, ніж та, що була зараз у Туреччині, що була екстремальною місією, можна підготувати за три, чотири роки. Однак це багато в чому залежить від людини, від її серйозності, від її послідовності, собака не приходить на тренування самим, і тоді людина повинна підтримувати цю дисципліну та послідовність у тренуванні. Ми, наприклад, як організація, проводимо тренування три рази на тиждень, я маю на увазі тренування з командою, тобто по три-чотири години щоразу. Крім цього, звісно, кожен із наших волонтерів має працювати індивідуально з собакою, незалежно від того, чи вони працюють над мотивацією, дисципліною, фізичним станом, знову ж таки, аспектом, який надзвичайно важливий для розшукової собаки. Собака в хорошому фізичному стані може виконувати навіть складнішу місію, але якщо його фізичний стан не є чудовим, то результат роботи може бути неякісним».
Незважаючи на те, що це був дуже складний і сумний досвід, Оана Чора не загубила свій оптимізм: «Найбільш вражаючим у Туреччині було побачити солідарність, яку викликала ця катастрофа, і те, як рятувальники з усього світу мобілізувалися і поїхали туди допомагати. Жодна країна, якою б добре вона не була підготовлена в цій сфері, не може впоратися з такою ситуацією лише власними силами. Справді, то була вражаюча мобілізація і ми знаємо, що якщо, не дай Бог! якби щось подібне трапилося тут у нас, то ми, безперечно, отримали б таку ж підтримку та професіоналізм усіх команд, які були присутні в Туреччині. Я впевнена у цьому».
Корисні сайти
Copyright © . All rights reserved