Румунська середня освіта зазнала в останні 20 років чимало змін. Однак їх ефективність виявилася вельми невелика, зокрема у світлі поганих результатів, отриманих на минулорічних іспитах на Загальний Сертифікат про Середню Освіту.
Румунська середня освіта зазнала в останні 20 років чимало змін. Однак їх ефективність виявилася вельми невелика, зокрема у світлі поганих результатів, отриманих на минулорічних іспитах на Загальний Сертифікат про Середню Освіту. Торік з першого разу склали іспит менше 50% учнів, значно менший відсоток у порівнянні з попередніми роками. Результати іспитів демонструють як недостатній рівень підготовки учнів, так і проблеми системи освіти.
У Румунії, менше 1% шкіл є приватними. Перші приватні школи були створені в 1995 році, тому не можемо казати, що вони можуть сприяти створенню реальної конкуренції з державною системою. Основні проблеми державної освіти мають матеріальний характер, зокрема брак класів, слабо оснащені школи або невідповідність санітарно-гігієнічних вимог у школах, особливо в сільській місцевості. Однак не меншою проблемою є людський фактор: низькі зарплати вчителів роблять систему непривабливою.
На перший погляд румунська середня освіта повністю відповідає потребам учнів з точки зору шкільної програми. Це стосується як спілкування рідною мовою, навіть якщо йдеться про мову нацменшини, так і оволодіння учнями нових навичок, як наприклад використання комп'ютера.
І на міжнародному плані рейтинг освіти Румунії падає. Принаймні це випливає із результатів тестування в рамках Міжнародної програми оцінювання знань і вмінь учнів (PISA), запровадженої Організацією економічного співробітництва та розвитку у 1997 році. Тестування проходять 15-річні учні з певної кількості країн. Кожен цикл дослідження PISA проводиться за трьома напрямками: у галузі читання – “грамотність читання”, математики – “Математична грамотність”, та природничих наук – “природнича грамотність”. Хоча й оспорюються, результати тестування PISA знову піднімають питання якості румунської освіти.
Міністр освіти Румунії Ремус Прікопіє б’є тривогу: “Я думаю, що якщо ми не поставимо собі запитання, що робимо, чому робимо і яким є наш підхід до проблем освіти, у нас не буде жодних шансів отримати позитивний результат. Звичайно поділ країн за результатами тестування PISA не порівняти з рейтингом 500 найкращих ВНЗ, що складається Інститутом вищої освіти Шанхайського Джіао Тонг університету. PISA є набагато простішою програмою. Якщо учень не може зрозуміти текст або розв’язати задачу з математики у певному віці, бо саме в цьому суть PISA, це означає серйозні проблеми. Хтось може сказати, так, але він, хоча і не в змозі прочитати текст і передати основний зміст тексту, добре поводить себе на уроках, володіє навичками роботи на комп'ютері або щось інше. Програму PISA, попри деякі критики, можна розглядати принаймні як один з показників якості освітнього процесу в усіх країнах, в тому числі в Румунії. І тоді ми знаємо, що ситуацію треба покращувати.”
Попри бажання добиватися змін Ремус Прікопіє наголосив на необхідності більш ретельного аналізу: “Я не буду нічого змінювати відразу. Коли говоримо про якість, ми повинні знати, що означає якість на думку вчителя. Треба виходити з того, що ми маємо зараз в дійсності. Даремно я говоритиму про освітню політику, якщо цей термін не використовується вчителем. Є сотні тисяч вчителів в системі. Тому ми повинні бути стурбовані не тільки тим, що відбувається в класі, а й створенням якісних цінностей. Я пропоную створити комплексну політику, в рамках якої, коли мова заходитиме про якість освіти, всі розуміли, що за цим стоїть вчитель. Якість викладання залежить передусім від вчителя і лише потім від оснащених лабораторії, мікроавтобусів, які, звичайно, теж дуже важливі. Але якість освіти має в основі перш за все професійну підготовку вчителя. Це включає й рівень заробітної плати, тобто обсяг інвестиції в учителя.”
Пильний спостерігач румунської системи освіти упродовж шістдесяти років, академік Соломон Маркус говорить про інші мінуси освіти. Крім необхідності виявлення проблем структурування підручників і шкільних програм, або відносин вчитель - учень схоже не всі правильно розуміють мету освіти: “Я думаю, що мета освіти невідповідно сформульована. З усього, що я читав, випливає, що освіта означає засвоєння знань і когнітивних навичок. Я не кажу, що це не так, але думаю, що не в цьому полягає суть. Я би замінив це визначення на інше: формування навичок розуміння, пропоную замінити знання розумінням. Навички розуміння і поведінки як у стандартних ситуаціях, так і в нових ситуаціях. Ключовим словом є розуміння, а не знання. Я думаю, що ми повинні виходити з потреб та прав дітей, підлітків і молодих людей. Тому що ми звертаємо увагу на базові потреби дитини розуміти. Йому потрібно корелювати зусилля і винагороди. Дитина має право робити помилки і не бути за це покараним. Має також право гратися. Ми забуваємо про гру навчання і творчого навчання з правом на помилку.”
Школи можуть бути нові або відремонтовані, класи можуть бути пофарбовані, а підручники можуть бути перевидані, але передусім треба вжити негайних заходів для стимулювання інтересу учнів до навчання та наголошенні на його корисності, аби зробити цей варіант природним бажанням знати.
Корисні сайти
Copyright © . All rights reserved