Після закінчення Першої світової війни у 1918 році
світ глибоко змінився. У політиці з’явилися перші прояви популізму як результат
поширення нових ідей і введення універсального права голосу. Виразником
популістської течії в Румунії була Народна ліга, яка пізніше була перейменована
на Народну партію. Вона була заснована героєм Першої світової війни, маршалом Александром
Авереску.
Александру Авереску народився в 1859 році у селі Бабеле
(сьогодні Озерене) біля міста Ізмаїл, що на півдні сучасної України. Він
отримав військове виховання і продовжив освіту в Туринській школі війни, яку
успішно закінчив у 1886 році. Потім повернувся до Румунії де став викладачем у
бухарестській Вищій воєнній школі та написав чимало наукових робіт на різні
теми: військова тактика, стратегія, організаційні засади мобілізаційної
підготовки, принципи військової геометрії. У період 1896-1898 рр. працював
військовим аташе Румунії в Берліні. 13 березня 1907 р. Александру Авереску очолив
оборонне відомство у ліберальному уряді Дмитра Стурдзи та взяв участь у
придушеннях селянських рухів упродовж того ж року.
Всенародну славу Авереску здобув під час Першої
світової війни, коли він командував ІІ-ою румунською армією, яка здобула перемогу
над військами Центральних держав у битвах під Мерештами і в долині річки Ойтуз
влітку 1917 року. Після 1918 року він почав політичну діяльність, створивши нову
партію, метою якої була боротьба проти старих політичних сил заради реформи
суспільства. Ідеї Авереску знаходять широку підтримку пересічних
громадян, особливо пункт програми партії, що передбачав обов’язок працювати для
всіх, а не лише для одних, а інші – лише цим користуються. Честь цінувалася
вище за бізнес, який в роки війни призвів до виникнення категорії бізнесменів,
які розбагатіли за рахунок війни та яких дуже ненавиділи в повоєнному
суспільстві. Авереску також придумав гасло «Кожній селянській сім’ї – по 5 га
землі», яке принесло йому багато голосів.
Історик Йоан Скурту називає Александра Авереску першим
політичним міфом в історії Румунії. «Люди були переконані, що він і тільки він
був в змозі поліпшити ситуацію, покарати тих, хто несе відповідальність за
катастрофічну ситуацію в країні, здійснити реформи та покращити життя більшості
населення. Політик Константін Арджетояну у своїх спогадах розповів про події
1919 році, коли під час передвиборчої кампанії Авереску відвідав повіти Ільфов
та Яломіца. За його словами мешканці сіл виходили на зустріч з ним на чолі зі
священиком та сільськими вчителями. Вони дивилися на нього як на Месію, жінки
ставали на коліна, а дітей змушували цілувати шинель, яку він носив на війні та
одягав під час передвиборчої агітації. Люди вірили, що він виходитиме з літака
у натовп і каратиме батогом як Ісус в Єрусалимі. Це була й сфабрикована популярність
– чеканили медалі, друкували газети, поширювали маніфести – але, передусім, це був народний психоз, яким скористалися
для просування Народної ліги та генерала Авереску, як першокласного лідера в
політичному житті Румунії.»
Наприкінці 20-х років ХХ-го сторіччя, коли генерал
Авереску полишив політику, його партія втратила свою популярність. Звання
маршала йому було присвоєно в 1930 році. Александру Авереску помер у жовтні
1938 року в Бухаресті на 80 році життя.