Історія ВСРР
Перші експериментальні радіопередачі іноземними мовами з Румунії для закордону були музичними. Це сталося 1927 року, за рік до заснування Національного товариства радіо. Можна стверджувати, що у 1927 році було видано «Свідоцтво про народження» експериментальних передач для закордону з Румунії. Хоча й неофіційно, радіостанція, що транслювала з Електротехнічного інституту, зверталася й до слухачів з інших держав та, що є найважливішим, мала необхідну для цього потужність.
У будівлі XIX століття, де сьогодні розміщений Бухарестський музей румунської літератури, на початку 20-х років ХХ століття працював Електротехнічний інститут. Покійний історик Єуджен Денізе, відомий дослідник еволюції румунського радіомовлення, стверджував, що у лабораторіях цього інституту була утворена у 1927 році румунська радіостанція, що мала потужність близько 200 Вт і працювала на хвилі 280 метрів.
Це була вже третя румунська експериментальна радіостанція, але на відміну від попередніх, на ній передачі оголошувалися чотирма мовами: румунською, французькою, німецькою та італійською. Дальність дії радіостанції становила 1000 км, тому її передачі можна було слухати й закордоном, зокрема в Європі та на Середньому Сході. «На цій радіостанції вперше виступили артисти Румунської опери, транслювалися концерти з Румунського Атенеуму, а також, взимку того року, симфонії Бетховена», – писав історик Єуджен Денізе.
Зрозуміло, радіозв’язок з самого початку не мав кордонів, крім обмежень технічного характеру, тобто дальності дії. Але період радіоентузіазму швидко занепав, коли диктаторські режими, нацистський та комуністичний, почали використовувати радіо для пропаганди своїх ідей та вдалися до глушіння «ворожих» радіостанцій.
Але повернімось до Королівської Румунії міжвоєнного періоду. Перша офіційна передача румунською мовою вийшла в ефір 1 листопада 1928 року на хвилях 401,6 метрів. Потужність передавача становила 400 Вт. Осередок Товариства радіотелефонного мовлення (так називалося на початку Румунське товариство радіомовлення), знаходився по вул. Генерала Бертло № 60-64, у центрі Бухареста, звідки ми досі тримаємо зв’язок з вами.
У 1932 році румунські радіопередачі можна було слухати по інший бік Земної кулі, у Новій Зеландії. За два роки до цього Консульство Румунії в Палестині надіслало румунській владі копію листа, в якому багато громадян цієї країни просили, щоб румунська національна радіостанція вела трансляцію й французькою мовою.
Перші передачі іноземними мовами Румунського радіо вийшли в ефір на початку 30-их років XX століття, транслюючи інформацію для членів дипломатичного корпусу в столиці Румунії. Ось, що писав історик Єуджен Денізе у першому томі Історії Румунського радіо: «Перші передачі почали виходити у ефір з 1932 року. Це були інформаційні програми французькою та англійською мовами, які транслювалися перед завершенням програми, за чверть години до опівночі.»
Практично програма передач румунською мовою, щоденно завершувалася так званими «мініатюрами розмовної передачі» про румунську специфіку, зазначається в одному документі з нашого архіву. То була коротка інформація англійською та французькою мовами /цитуємо з відповідного документу/ «про багатство, економіку, культуру і творчість Румунії.» Пізніше ця інформація подавалася також італійською та німецькою мовами.
У наступні роки, після заснування Національного товариства радіо, румунська влада почала приділяти велику увагу радіослухачам з-за кордону. Румунія, як й інші держави, усвідомила, що радіо є надзвичайним інструментом, за допомогою якого може представити себе світові. Почали лунати спеціальні вечірні передачі, присвячені закордонній аудиторії. Виникли програми обміну, а з 1930 року на хвилях радіо періодично лунали спеціально перекладені уривки з творів класиків румунської літератури французькою, італійською та німецькою мовами.
Наявні зараз дані не зовсім точні, а спогади та навіть письмові джерела створюють не дуже чітку, хоча й захоплюючу картину. Це ідилічний період історії країн Європи та світу загалом, які, хоча пережили Першу світову війну і вже мали перші контакти з Радянським Союзом Й.Сталіна та Німеччиною А.Гітлера, ще не усвідомили справжньої загрози жахливих явищ минулого століття – нацизму та комунізму.
Судячи з інформації, зібраної зі сторінок журналу «Радіофонія», який видавався до Другої світової війни, наші колеги, які працюють в архівах Радіо Румунія, прийшли до висновку, що починаючи з березня 1933 року, щоденно о 23:00 годині за Бухарестським часом (21:00 GMT), користуючись тим, що румунські радіопередачі можна було приймати у всьому Середземноморському басейні, у Німеччині та навіть в Австралії, румунське радіо транслювало двічі на тиждень передачу під заголовком «Для інформування закордоння».
Щовівторка виходила у ефір передача французькою мовою, а у п’ятницю і потім у четвер – німецькою мовою. Це були переважно програми про культурне життя Румунії, туристичні принади та, іноді, економічні переваги країни. Першу передачу німецькою мовою від 24 березня 1933 року на тему «Літературне життя в Румунії» провів Пауль Заріфополь.
Потім лунали передачі про творчість національного румунського поета Міхая Емінеску, про роман «Повстання» румунського письменника Лівіу Ребряну, про візантійські пам’ятники в Румунії, про румунську природу, поезію, бальнеологічні курорти, Малу Антанту. Були також економічні новини, передачі про театр та живопис, фортеці в Румунії, місто Бухарест тощо.
У серпні 1933 року Джон Харді з Шотландії у своєму листі підтверджував хороші умови приймання передач, які починалася позивним «Радіо Бухарест-експериментальна трансляція» під музичний супровід фортепіано. Утім, здається, що перший лист до Румунського радіо надійшов з Єгипету.
З Італії у 1934 році першим написав слухач Оскар Лауренті. Він писав з Неаполя, але не італійською, а французькою мовою. В своєму листі італієць висловлював ентузіазм з приводу інтерпретації опери «Лучія ді Ламермур» та просив деталі про радіостанцією, яка транслювала музичну передачу.
У 349 номері журналу «Radio adevarul/Радіо правда» ми знайшли інформацію про те, що з 1935 року щовечора о 23.45 (за румунським часом виходила у ефір передача «Новини для закордону» французькою та німецькою мовами.
Зберігся навіть цікавий запис телефонної розмови з 80-річним радіослухачем Луіджі Менгуці із Падови, який 10 років тому розповідав: «Я слухаю ці передачі з 1938 року. Це були новини французькою мовою, які виходили в ефір увечері, перед завершенням програми передач.»
Особливою датою в історії передач для закордону стало 12 лютого 1939 року, коли почала виходити в ефір комплексна програма про Румунію для Америки, яка, згідно інформації з журналу «Radio Universul/Радіо Всесвіт», «була розроблена як засіб пропаганди в перспективі участі Румунії у Всесвітній виставці в Нью-Йорку». У ній пролунала, зокрема, «Румунська поема» Джордже Енеску, народна пісня у виконанні відомої румунської співачки Марії Тенасе, “Румунська хора” у виконанні оркестру під керівництвом знаменитого Григораша Дініку, румунські народні арії у виконанні Валентини Крецою Тассіан та Г.Фолеску.
У журналі « Radio Adevărul/Радіо Правда», що побачив світ 19 лютого 1939 програму перша трансляція передач для закордону вважається «епохальною подією». Програма складалася з інтерв’ю і музики і було ретрансльовано американськими радіостанціями.
Перший рапорт про приймання в Сполучених Штатах передач англійською мовою з Бухареста датується 12 лютим 1939 року і вважається днем народження румунських радіопередач для заокеанської публіки.
Партнерство в інтересах румунської держави
Радіопрограми іноземними мовами були започатковані в результаті урядових ініціатив. Хоча Румунське товариство радіомовлення було із змішаним, маючи 60% державного і 40% приватного капіталу, в Адміністративній раді найбільш важливі рішення приймалися з урахуванням загальних інтересів румунської держави. Румунське іномовлення було створене саме, щоб представити світу румунські реалії, культуру та події, що відбувалися в Королівстві Румунії. Вони були ініціативою уряду і спрямовані на краще пізнання країни за кордоном.
Історик Єуджен Денізе писав про передач іноземними мовам з Бухареста наступне: «У цілому, передачі іноземними мовами займали дуже важливе місце в програмах Румунського радіо в міжвоєнний період до початку війни. Вони мали різний характер, але в основному мали роль доведення до відома країн світу різних аспектів повсякденних реалій Румунії. Під час війни вони мали пропагандистський характер. А після того, як Румунія вступила у війну стали очевидно програмами з підтримки румунських військових дій на східному фронті.»
Результати журналістської роботи
Передач для закордону складалися за прикладом іноземних радіостанцій, особливо французьких та англійських. Єуджен Денізе писав, що з самого початку передачі для закордону мали власні матеріали і не були простими перекладами передач для внутрішньої публіки. Вони були свого роду синтезом румунських подій, політичних, економічних та спортивних новин. Висвітлювались відносин Румунії з іншими країнами, а також культурні заходи.
Приймання цих програм за кордоном здійснювалось з перешкодами, – стверджував Єуджен Денізе. «Передачі французькою, англійською, німецькою і італійською до війни транслювались на середніх хвилях, так що їх вплив на зарубіжні країни був досить незначним. Пізніше, коли почали передавати на коротких хвилях ситуація покращилась.»
Але станом на 1938 – 1940 роки багато країн в Європі не були покриті. Передачі транслювались на хвилях 34,2 м, але потужність передавача не покривала всю Європу. Ці передачі було дуже добре чути на Балканах та на Близькому Сході.
Радіо в роки Другої світової війни
З початком Другої світової війни збільшилась і урізноманітнилася інформація з Румунії для зарубіжних країн. Крім програм англійською, французькою, німецькою та італійською почалось мовлення грецькою, турецькою, сербською, російською і, пізніше, в період з кінця літа 1941 року по осінь 1942 року й українською мовою. Під час війни, звичайно, передачі іноземними мовами мали пропагандистський характер та були спрямовані на підтримку військових та політичних дій Румунії, і в той же час, на підтримку держав «Вісі» та, передусім, Німеччини.
Після 23 серпня 1944, коли Румунія перейшла на бік країн антигітлерівської коаліції, у Бухаресті була створена радіостанція «Dacia romană», яка передавала англійською, російською, французькою, угорською і німецькою мовами. У відповідності до рішення Адміністративної ради радіостанція мала «сприяти приєднанню Румунії до Організації Об’єднаних Націй, розповідати про відновлення економіки і демократизацію країни».
Будівля, розміщена по вулиці Бертло була знищена під час німецьких авіа нальотів на Бухарест. Програми транслювались тимчасово з Національного коледжу ім. Святого Савви, що знаходився неподалік колишнього осередку Румунського радіо. Для радіостанції «Dacia romană» у цьому коледжі була обладнана спеціальна студія.
Радіо під час «холодної війни»
Комуністичний режим негативно вплинув і на Румунське товариство радіомовлення. Під час «холодної війни» пропаганда мала вирішальне значення, тому передачі для закордону використовувалися як інструмент дезінформації. Тим не менше, у програмах не бракувало культурних та спортивних матеріалів та румунської музики.
21 грудня 1946 року почала працювати нова румунська радіостанція для закордону «Romania Libera/Вільна Румунія». Адміністративна рада того часу, у доповіді про ці передачі стверджувала, що «передачі для закордону мають донести до відома всього світу зусилля, докладені румунським народом заради “демократизації” країни (читати “встановлення комунізму”!!!).»
У 1948 році з Бухареста транслювались передачі англійською, французькою, російською, сербською та німецькою мовами.
Реалії середини ХХ століття
Як розвивалися з часом радіопрограми для закордону різними мовами? Пам’ять колег з багаторічним досвідом роботи, архіви Радіо, але й Золотий фонд Румунського радіо, були дуже корисні для представлення історії програм для закордону, що транслювались з Бухареста.
Перша передача румунською мовою для закордону пролунала в радіоефірі 10 липня 1950 року в короткохвильовому діапазоні, паралельно з радіостанцією «Romania libere/Вільна Румунія», яка, також, транслювалася на коротких хвилях. Тривалість програм обох радіостанцій складала 30 хвилин. Через кілька років була створена «Передача румунською мовою для США». Це було, по суті, географічною диверсифікацією, з огляду на наявність численної румунської громади в США.
З 15 грудня 1955 року, ця програма транслювалася одночасно з програмою «Glasul Patriei/Голос батьківщини», назва приписана з того року програмі румунською мовою, заснованої 1950 року. Нагадаємо, що 1955 був роком, коли Румунія стала членом ООН. Керівником цієї мініредакції став досвідчений журналіст Леон Серецяну.
Важливість, яка надавалася програмі «Голос батьківщини», підтверджувалася й тим фактом, що огляди новин читали два «золоті голоси» румунського радіо: Міхай Зірра та Марчела Русу. Румунський відділ зібрав – за словами свідків тих часів – найкращих журналістів румунського радіо, у спробі режиму «олюднити» пропаганду.
Йшлося про чітко окреслену політику по відношенню до румунського заслання ворожого комуністичному режиму, але якого тодішні лідери країни намагалися зблизити, принаймні частково, до нової Румунії. Був заснований Румунський комітет з репатріації з осередком в Східному Берліні, головою якого став генерал Крецулеску. Була заснована газета «Голос Батьківщини», що масивно поширювалася за кордоном, а редакція якої знаходилася в Бухаресті.
12 квітня 1958 року «Програма румунською мовою для США» зливається з «Голосом батьківщини», яка, у свою чергу, мала географічно диверсифіковані програми для Західної Європи і США.
Історія французької редакції після Другої світової війни почалася з пані Андре Флері, яку деякі наші слухачі мали можливість почути і, яка відійшла у вічність у поважному віці 100 років і п’ять місяців. Деякі з тих, хто працював у Французькій редакції румунського іномовлення, як наприклад Елена Мургу та Ален Парю, продовжили свою кар’єру на найбільших радіостанціях світу, зокрема Radio France, Radio France Internationale та Радіо Свобода.
Англійська редакція розпочала свої післявоєнні програми, подружжям Едіт і Максом Айзінгер, які здобули освіту в Англії, а потім – відомою журналісткою Катінкою Ралею. Через деякий час з’явився інший чудовий голос – Александру Фоле. На початку 60-х років минулого століття, завідувачем редакції був Еуджен Преда, перший генеральний директор Румунського товариства радіомовлення після повалення комунізму 1989 року. Слід згадати виняткові інтерв’ю, записані Катінкою Ралею, зокрема з письменниками Саулом Беллоу, Вільямом Сарояном, Елвіном Тоффлером або Айрісом Мердоком, з музикантами Ієгуді Менухіним та Артуром Рубінштейном, зі скульптором Генрі Муром і політиками Маргарет Тетчер і Едвардом Кеннеді.
У 50-х роках XX століття, бухарестське радіо транслювало передачі російською мовою для Радянської Армії і радянських фахівців. Після виведення радянських військ з Румунії в другій половині 50-х років, ці програми були скасовані. У той же час, розпочався обмін програмами з Радіо Москвою, за прикладом обміну, що радянське радіо робило із радіостанціями більшості країн комуністичного блоку. Це були програми, здійснені і записані в Бухаресті, відправлені до Москви і трансльовані звідти двічі на тиждень.
У 1975 році, в рамках Департаменту передач для закордону була заснована Російська редакція, перша передача якого на коротких хвилях вийшла в ефір 15 грудня того ж року. Таким чином, Румунія стала першою країною Варшавського договору, яка мала передачу російською мовою і, яка діставалася безпосередньо радянського слухача, без московської “цензури”. Тоді, Румунія віддалилася від СРСР, особливо в області зовнішньої політики та економікию Радянська влада безуспішно намагалися переконати Бухарест відмовитися від ідеї таких програм.
Німецька редакція протягом багатьох років співпрацювала з відомими поетами, етнічними німцями Альфредом Маргулою Спербером та Францом Йоганном Бульгардом, актрисами Марго Гьотлінг, випускницею Віденського театрального інституту, дикторами і винятковими ведучими Інгрід Клоос, Хайдемарі Папп, Отто Шнайдер, Ервінв Захер та Ілзе Борча, талановитими журналістами, таких як Річард Ланг і Юрген Зальцер.
Передача грецькою почала мовлення 1950 року, працівниками цієї редакції будучи в основному грецькі політичні біженці Елена Пападопулос, Панас Панаїтопулос, Егон Штайндлер Петрару та Філареті Фоля.
Програма мовою ідиш була створена в 1950 році в рамках Редакції національних меншин. Наступного року вона переходить в підпорядкування Редакції передач для закордону і в 1955 році була закрита.
1952 року, Бухарестське радіо відновило трансляцію італійською мовою, співробітниками якої були Уго Меролла та Сангінеті, а трохи пізніше талановитий Флорін Велку. “Програми розпочалася в 1952 році, по три одногодинні передачі щоденно”, згадує Флорін Велку.
1955 роком датується перша передача португальською мовою. Першими співробітниками редакції були двоє португальців та молода студентка Анджела Мокану. За короткий час до колективу цієї редакції приєдналося подружжя Тереза та Хосе Рамоси, які щойно після Революції червоних гвоздик у 1974 році репатріювалися.
Іспанська редакція румунського іномовлення запрацювала 15 березня 1955 року. Видатним журналістом Іспанської редакції була Хортенсія Роман (мати майбутнього прем’єр-міністра посткомуністичної Румунії Петра Романа). Пані Роман була політичним біженцем в Бухаресті після громадянської війни в Іспанії.
Сербська редакція мочала мовлення у 1956 році, диктором тоді був священик Гена Петров. Передача, яка була спрямована проти «Тітовського режиму», перетворилася в 60-і роки, внаслідок зміни ставлення Бухареста, на «румунсько-югославський міст дружби».
15 липня 1957 року виникла Турецька редакція, серед її «засновників» фігуруючи пані Меліке Роман. Турецька редакція припинила свою роботу 27 березня 2004 року, разом з болгарською, грецькою, угорською та португальською редакціями.
17 вересня 1957 року пролунало вперше “В ефірі радіо Бухарест” перською мовою, за безпосередньої і відвертої підтримки сім’ї біженців Саїді Масуд. Навесні 2000 року, перська редакція припинила свою діяльність з об’єктивних причин – повної відсутності «нової хвилі» знавців цієї мови.
Арабська редакція розпочала мовлення 5 квітня 1961 року і відіграла особливу роль в 60-х – 70-х роках, коли Румунія вела політику співробітництва як з державами арабського світу, так і з Ізраїлем, зробивши значний внесок у встановлення миру на Близькому Схід. Серед засновників редакції були Надер Каражолі та його дружина Сулейма Самман.
У брошурі, випущеній румунською державною радіостанцією в 1982 році були представлені наступні статистичні дані про іномовлення: у тому році, порівняно з 1961 роком, кількість годин мовлення зросла з 8570 (514.200 хвилин) до 10.807 годин (684.420 хвилин), включно й програми арабською мовою (120 хвилин в день), англійською мовою (375 хвилин в день), французькою мовою (165 хвилин в день), німецькою мовою (105 хвилин в день), грецькою мовою (60 хвилин в день), перською мовою (60 хвилин на день), італійською мовою (120 хвилин в день), португальською мовою (60 хвилин в день), російською мовою (75 хвилин в день ), румунською мовою (180 хвилин в день), сербською мовою (60 хвилин в день), іспанською мовою (270 хвилин в день), турецькою мовою (60 хвилин в день) і програму «Туризм і музика», що передавала туристичну інформацію англійською, французькою і німецькою мовами (30 хвилин в день).
Вільне і дружнє радіо
Після румунської антикомуністичної революції 1989 року, Радіо Бухарест було перейменовано на Всесвітню службу «Радіо Румунія» (Radio România Internaţional), передачі радіостанції мали зовсім іншу мету, а редакційний склад був оновлений. Радіостанція зосередилася на майбутньому, зокрема на приєднанні Румунії до демократичного світу і відновленні зв’язків між румунами зі всього світу, перерваних тоталітарним режимом.
Упродовж останньої декади ХХ століття Всесвітня служба «Радіо Румунія» поступово була поділена на три канали, розрізнені за критерієм цільовій аудиторії: «Румунія в прямому ефірі» для закордонних румунів, «Відкрите Радіо» із програмами основними мовами міжнародного спілкування: арабською, китайською (редакція була створена в 1999 р.), англійською, французькою, німецькою, італійською, португальською та іспанською мовами (Перська редакція припинила свою роботу через відсутність персоналу) і канал «Радіомости», чиї передачі були призначені для аудиторії з сусідніх Болгарії, Угорщини, України (редакції створені після 1990 року для покращення спілкування з сусідами), а також передачі грецькою, турецькою, російською та сербською мовами. Ще однією новизною стало створення в 1991 році редакції, що вела мовлення арумунським діалектом.
Нові редакції, нові дружні містки
23 березня 1991 року ВСРР почало мовлення арумунським діалектом для арумунських громад на Балканах і не тільки. Це стало своєрідним символічним відновленням духовного зв’язку між Румунією та романськомовними громадами у Греції, Албанії, Республіці Македонія, Сербії тощо. (Арумуни розмовляють арумунським діалектом румунської мови.)
Регулярні передачі угорською розпочалися 14 серпня 1993 року, на тлі гострої необхідності подолання спільних проблем, особливо історичних, між Румунією та Угорщиною, а також виходячи з потреби будувати спільне європейське та євро-атлантичне майбутнє двома колишніми комуністичними державами, розміщеними історією одна біля одної. Мовлення угорською було припинене 27 березня 2004 року.
Перші регулярні передачі українською мовою для закордону почали лунати з Бухареста ще в роки Другої світової війни, точніше улітку 1941 року. З 1 січня й до осені 1942 року, коли Українська редакція була закрита, обсяг мовлення становив 303 години – 606 передач, які мали здебільшого пропагандистський характер. Проте, справжнім днем народження Української редакції румунського радіо є 25 вересня 1994 року. Передачі українською були створені тому що румуни та українці є сусідами, які мають чимало різних цікавих тем для обговорення.
Трансляція болгарською мовою почалася 1 грудня 1995 року, на тлі демократичних перетворень у Румунії та Болгарії після падіння комунізму. Болгарська редакція була створена з метою зближення двох сусідніх країн та зміцнення відносин між румунами та болгарами, для сприяння їх кращому взаєморозумінню. Остання передача болгарською мовою вийшла в ефір 27 березня 2004 року.
1 жовтня 1999 року почала мовити Китайська редакція ВСРР. Її працівники користувалися підтримкою китайських фахівців, зокрема Яня Шуньксі, колишнього викладача румунської мови на Філологічному факультеті Пекінського університету та журналістів Румунської редакції Китайського іномовлення Лі Дзяю та Шеня Кінченя.
Про сучасне заради майбутнього
У 2004 році ВСРР була реорганізована на дві радіостанції: ВСРР 1, яка цілодобово транслює програми румунською мовою та арумунським діалектом, та ВСРР 2, що веде мовлення 10-ма мовами: англійською, арабською китайською, французькою, німецькою, українською, сербською, іспанською, російською та італійською.
У відповідності до рішення Адміністративної ради РТР наприкінці березня 2004 року ВСРР припинила мовлення болгарською, грецькою, угорською, португальською і турецькою мовами і був створений відділ мультимедійного забезпечення, основним завданням якого було забезпечення трансляції передач румунського іномовлення в Інтернеті та співпраці з партнерами у спільних проектах.
ВСРР у ХХІ столітті
Передачі ВСРРчути у всій Європі в різних куточках Північної та Південної Америки, на Близькому Сході, в Азії та Північній Африці, а також в Австралії, завдяки трансляції на коротких хвилях (аналоговій і цифровій), через супутник, Інтернет і місцеві кабельні мережі. ВСРР мовить 54 години на добу по трьох каналах.
Деякі програми і передачі ВСРР румунською та іноземними мовами можна почути і в ефірі радіостанцій-партнерів в Європі та Північній Америці.
Більшість наших передач можна слухати в режимі «по запиту» протягом одного тижня на сайті Всесвітньої служби «Радіо Румунія» – www.rri.ro. ВСРР дуже активна і в соціальних мережах в Інтернеті, таких як Facebook, Twitter, Flickr.
Для багатьох працівників і співробітників ВСРР рідними є дві мови, що підвищує якість передач румунського іномовлення. Водночас радіостанція упродовж часу мало стажистів, практикантів, студентів, волонтерів з Іспанії, Німеччини, Італії, Австрії, Португалії, Франції, Китаю.
ВСРР 1 – «Румунія в прямому ефірі»
Радіостанція ВСРР 1 з березня 2001 року щоденно транслює програми для румунських громад за кордоном. Власні передачі румунською мовою доповнюються передачами інших національних радіостанцій румунського суспільного радіо. Таким чином ВСРР 1 веде цілодобову трансляцію. Разом з передачами арумунським діалектом обсяг ефірного мовлення ВСРР 1 становить 9300 годин на рік.
ВСРР 2 – «Радіомости»
ВСРР 2 виробляється і передається в ефір програми 10-ма мовами: арабською, китайською, англійською, французькою, німецькою, італійською, сербською, іспанською, російською та українською. Загальний обсяг ефіру складає 25,5 годин на добу, або 9300 годин на рік.
Історія дружби без обмежень за віком і без кордонів
Уся історія румунського іномовлення не мала б сенсу, якби наша журналістська робота не мала підтримки аудиторії. Уся наша робота не мала б сенсу, якби після 1989 року ми не зуміли вас переконати, що Румунія є демократичною країною, яка отямилася після тривалого тоталітарного сну і знову намагається зайняти своє логічне місце в Європі.
Однією з ознак того, що наша робота не була марною, є участь наших слухачів та читачів веб-сторінки в численних конкурсах з призами, проведених ВСРР упродовж останніх 20 років. Ваші відповіді на конкурсні запитання продемонстрували реальний інтерес до інформації про туристичні принади, історію та населення Румунії.
Побувати в Румунії мали можливість наші друзі з Німеччини, США, Франції, Великобританії, Росії, Бразилії, Італії, України, Бельгії, Іспанії, Австрії, Китаю, Ірландії, Данії, Нідерландів, Білорусі, Марокко, Швеції, Сербії. Усі вони приїхали в Румунію як друзі і слухачі ВСРР і всі, без винятку, повернулися додому як друзі Румунії! А історія цієї міцної дружби продовжується!
