Хоча румуни, чехи та словаки відносно близькі географічно, вони мають досить коротку офіційну історію. Але вони мають довшу історію взаємного сприйняття. Після 1918 року Румунія та Чехословаччина зблизилися, побудувавши міцні дружні стосунки між ними за відносно короткий період часу.
На півночі Румунії, між сучасними повітами Марамуреш і Бістріца-Несеуд, у гірській і дуже мальовничій місцевості, була написана важлива сторінка в історії румунського залізничного сполучення та історії комунізму.
Почуття дружби між народами, особливо соціалістичними, старанно культивувалося комуністичною пропагандою, і багато людей досі в це вірять. Але уроки історії доводять протилежне: коли нація потребувала допомоги від іншої нації, яку вважала другом, найчастіше вона її не отримувала.
У роки Першої світової війни румуни в Австро-Угорщині були мобілізовані і відправлені воювати за свою країну. Але багато румунів з Трансільванії, Банату, Марамурешу та Буковини, названих так на честь історичної провінції, з якої вони походили, більше не вважали Австро-Угорщину своєю країною...
В історії румунської армії були генерали, які з честю командували військами у великих конфліктах, в яких Румунія брала участь у 20-му столітті.
У березні 1990 року революціонери в Тімішоарі, місці, яке ознаменувало повернення Румунії до світла після десятиліть комуністичної темряви, об'єднавшись у товариство «Тімішоара», склали знамениту Прокламацію.
Однією з глибоко негативних дат у сучасній румунській історії є 6 березня 1945 року. Того дня під тиском радянського емісара Андрiя Вишінського було встановлено уряд, на чолі з Петром Грозою.
Історія румунських засобів масової інформації в комуністичні роки також має невеликий, дещо почесний розділ, в якому журналісти намагалися застосовувати професійну етику і бути голосом суспільства.
Сумну славу місто Аюд, з населенням близько 22 000 осіб, здобуло завдяки тамтешньої в'язниці, яка була одним з найбільших центрів політичного ув'язнення за часів комуністичного режиму. Про те, що відбувалося в Аюді, румунам стало відомо після 1989 року.
Історія релігійної спадщини Бухареста у 20-му столітті, особливо у другій половині століття, була одним із смертельних ударів, завданих комуністичним режимом.
У 2025 році Румунська Православна Церква відзначає дві віхи у своїй історії: 140-річчя автокефалії та 100-річчя Патріархату.
Румуни та японці формально знають один одного близько 125 років, з праць румунського мандрівника Ніколая Мілеску Спетарула про японців у другій половині 17-го століття, написаних у часи, коли пересування людей було обмеженим.
Після 1945 року Європа була жорстоко розділена, і надії європейців на те, що після закінчення Другої світової війни, коли вони звільняться від фашизму, вони повернуться до нормального життя, були розбиті.
Міста сучасної Румунії, в тому числі Бухарест, почали розвиватися за європейським зразком після 30-х років XIX-го століття.
Історія «спорту розуму» в Румунії розпочалася на початку 1925 року, отже цього року Федерація шахів Румунії відсвяткувала своє сторіччя. Але цей вид спорту практикувався в Румунії і раніше.
