1924 рік був складним для Румунії у відносинах із її великим сусідом і задекларованим ворогом — Радянським Союзом. Збройні дії в Татарбунарі, на півдні Бессарабії (на території сучасної України), організовані Москвою проти румунської державної влади, були явним проявом ворожості.
Події в Татарбунарі восени 1924 року є характерним прикладом державного тероризму та водночас демонструють, як частина цивільного населення може бути втягнута в антидержавний рух, не володіючи повною інформацією про його справжні цілі та наслідки.
Комуністичний уряд, який прийшов до влади в Румунії 6 березня 1945 року, мав у своєму економічному баченні скасування приватної власності.
Ім’я письменника Ромулуса Русана є синонімом відновлення пам’яті про роки комунізму — пам’яті, яка до революції грудня 1989 року серйозно постраждала внаслідок репресій та цензури.
Повоєнна трансформація міжнародної системи, що супроводжувалася деколонізацією, блоковим протистоянням і формуванням нових центрів впливу, суттєво вплинула на еволюцію зовнішньої політики Румунії, яка шукала власні орієнтири в умовах глобальних змін.
Чотири королі Румунії — Кароль I, Фердинанд I, Кароль II та Міхай I — були мисливцями. Вони організували полювання як інституцію, ухвалювали закони, збирали навколо себе оточення.
Історики вважають, що період правління фанаріотів у Румунських князівствах розпочався у 1718 році й завершився через понад століття, у 1822 році. XVIII століття, або століття фанаріотів, було століттям, коли західноєвропейська сучасність почала знаходити відгук і на сході континенту.
Після 1945 року феміністичний рух у Румунії був повністю підпорядкований політиці комуністичного режиму, а його діяльність визначалася передусім ідеологічними настановами.
У столиці Буковини, Чернівцях, формувалися румунські еліти в національному дусі, а ліцей імені Арона Пумнула був наконечником списа.
Історики вважають, що старовинні книги друкувалися на румунських землях у період з 1508 по 1830 рік. Як і сьогодні, ілюстрації мали тоді більший вплив на читачів і завжди супроводжували друковані видання.
Католицька конфесійна освіта на румунських землях має давню й багатовікову традицію, тісно пов’язану з історичними та релігійними процесами у регіоні.
З 1877 року, після того як Румунія здобула державну незалежність, відносини вийшли на новий рівень. У XX столітті Румунія та Туреччина побудували привілейовані відносини, засновані на традиціях.
В історії Румунії були родини, яким буквально завдячуємо існування країни, такі як родини Бретяну, Кантакузіно, Голеску, Гіка, Лаховарі та інші. Але є й приклад родини, яка відіграла згубну роль, як-от родина Чаушеску.
Розглядаючи історію Дунаю, легко помітити, що ця річка відігравала ключову роль у формуванні європейських культурних, політичних та економічних зв’язків.
20 лютого 1856 року румунське суспільство зробило великий крок до модернізації, звільнивши ромів від рабства. Один дуже чутливий розділ минулого був закритий, але відкривався інший – інтеграції та побудови клімату визнання та рівності.
