26 квітня, 34 роки тому, вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС.
Менш ніж за два дні хмара
радіоактивного пилу, у 200 разів небезпечніша за атомні бомби в Хіросімі та
Нагасакі, охопила всю
Північну Європу. Радіоактивну хмару з реактора, яка дісталася Румунії у перший день травня, носило над країною протягом дев’яти днів, достатньо часу, щоб змінити
долі тисяч людей, особливо дітей.
Серед них був і молодий румунський режисер і сценарист Адріан Пирву, чорнобильська
драма якого почалася, коли він ще не народився. Його мати, 25 квітня 1986 року,
за день до вибуху на четвертому блоці Чорнобильської АЕС, будучи на шостому
місяці вагітності, вирушила на екскурсію в СРСР. А наприкінці липня 1986 року народився
Адріан, абсолютно сліпий, але після численних відчайдушних спроб, батькам
вдалося знайти хірурга, який ризикнув провести складну операцію кількамісячному
хлопчикові, якому частково врятував зір. Завдяки цьому лікарю Адріан бачить
одним оком.
Між часом він став режисером і сценаристом та через 30 років після Чорнобильської
трагедії повернувся на місце, яке змінило його життя. Адріан, разом з українкою
Оленою Максьом, зняв документальний фільм, в якому демонструє драму молодих
людей, котрі виросли в тіні катастрофи. Історії багатьох осіб, яких він зустрів
в Україні, є шокуючими. Адріан розповів, що через спроби тодішнього
комуністичного режиму приховати масштаби катастрофи, постраждалі від Чорнобиля не
отримали ні лікування, ні потрібних для лікування відповідей.
Адріан Пирву: «В Україні, Білорусі та решті Європи є мільйони людей, які
постраждали від катастрофи. Одні мають фізичну відсталість, інші розумову, треті
залишились інвалідами на все життя. Проте усі вони, як і члени їхніх сімей, зазнали
травми від евакуації з цього району після катастрофи.» «Але цей фільм є не
просто розповіддю про те, що сталося з відповідними людьми, він
порушує проблему того, як держава піклується про своїх людей», – каже режисер Адріан Пирву, який вважає, що це ще незагоєна рана на тілі Європи, з
якою нам доведеться жити багато років.
І ось, після понад 4-х років подорожей, пригод та небачених переживань, – як
пише Адріан, – зйомки документального фільму про перше покоління, народжене
після Чорнобильської катастрофи завершилися, а спільний кінопроєкт румуна Адріана Пирву та українки Олени Максьом під назвою «Не все буде добре» був представлений нещодавно Державному агентству України з
питань кіно. Проєкт
спільного румунсько-українського фільму з робочою назвою «Народжені квітнем/Our special
birthday» став одним із переможців Х-го
конкурсного відбору Держкіно та отримав в Україні державну підтримку розміром у понад один млн грн. (близько 30%
загальної вартості виробництва фільму).
«25-го квітня 1986 року молода
румунська селянка відправилася в Радянський
Союз на екскурсію. Вона була на шостому місяці вагітності. На наступний
день вибухнув Четвертий реактор
найбільшої в Європі атомної електростанції, викидаючи в небо хмари
радіоактивного пилу. Дівчина подорожує Україною ще протягом 2-х тижнів, їсть
місцеву їжу, п’є воду й бере участь у першотравневій демонстрації, не знаючи,
що тисячі людей в цей час борються з найбільшою в історії людства ядерною
аварією. Про існування містечка під назвою Чорнобиль мама довідалася тільки
після повернення додому. У кінці липня я народився цілком сліпим. Зараз
у мене частково є зір в одному оці, завдяки неймовірному лікарю, рогівці з моргу і 28-річній сільській дівчині з
силою та самовідданістю левиці – моїй матері», – написав у заявці до Держкіно України Адріан Пирву, хлопець,
який між часом став режисером
і почав пошуки відповіді на болісні питання, які поставило перед ним саме
життя.
А в березні Адріан написав на сторінці фільму в мережі Facebook: «Рівно 4 роки тому моя мама надихнула
мене на створення документального фільму про мій досвід зустрічей з потерпілими від Чорнобильської катастрофи.
Це не планувалося, але майже всі головні герої фільму виявилися жінками. Водночас ця стрічка набула змісту завдяки
зусиллям співавтора Олени Максьом,
а Карла, Ада, Діана та Христина подбали
про продюсерську сторону
речей. Упродовж моїх подорожей багато
інших добродушних жінок слухали мене,
давали поради або сказали чимало гарних слів в потрібний час. Я буду завжди вдячний усім цим чудовим жінкам, чия допомога зробила
можливим цей проєкт.»
У січні цього
року фільм «Не все буде добре» отримав дві відзнаки у
міжнародній конкурсній програмі документальних фільмів 31-го Міжнародного
кінофестивалю в Трієсті – The FIRST HAND FABULOUS AWARD та The FLOW DIGITAL CINEMA AWARD.
Чорнобильська аварія, а також низка подій, що відбулися після цієї трагічної
події, мали вирішальний вплив на долі багатьох громадян Європи та сприяли прийняттю
важливих рішень у багатьох європейських країнах. Визнаючи пов’язані з атомною
енергетикою ризики Німеччина, Швейцарія та Італія вирішили припинити свої
програми у цій галузі. У Румунії діє лише одна – Чернаводська атомна
електростанція, побудована в комуністичний період за канадською технологію
CANDU. У даний час на ній діють два енергоблоки, які разом виробляють близько 20%
споживання електроенергії в країні. Згідно з проєктом, реалізація якого
почалася у першій половині 1980-х років,
станція повинна складатися з 5 енергоблоків.