Крістін Тюрмер -
завзята мандрівниця, яка, дізнавшись про Via Transilvanica, пов’язала своє ім’я
з цим проєктом і подарувала йому свою книгу. Via Transilvanica – це унікальний
туристичний маршрут завдовжки 1400 кілометрів, який можна пройти лише пішки,
на велосипеді або верхи. Він починається у Буковині, в мальовничому північному
сході Румунії, перетинає всю країну по діагоналі через Трансільванію і
закінчується на південному заході, на березі річки Дунай, у місті Дробета
Турну-Северін. За словами його ініціаторів Via Transilvanica дозволяє відкрити
для себе Румунію такою, якою вона є насправді.
Крістін Тюрмер та
Алін Ушеріу розповіли Радіо Румунія про цей проєкт, про піші прогулянки та про іхню
співпрацю. Усе почалося однієї безсонної ночі, коли Крістін Тюрмер дізналася
про існування Via Transilvanica і згодом вирушила в дорогу сама, як вона це
робить зазвичай. Замість того, аби вивчити кілька фраз, які найчастіше вживаються
в розмові, щоб попросити щось або подякувати, румунською вона вивчила всього два
слова: «одна» і «ведмідь». Крістін
пройшла маршрут, коли він ще не був промаркований та подружилася з Аліною після
кількох чарок палінки: «Коли я приїхала сюди, я не знала жодного слова. Думала,
що кожен маршрут чогось вчить під час мандрівки. Але в Румунії я вивчила слово «одна».
На Via Transilvanica мене зустріла жінка, яка готувала їжу для чотирьох осіб і
мені довелося пояснювати їй: «Ні, я приїхала одна, я можу поїсти за двох, але
не за чотирьох». Друге слово, яке я вивчила, було «ведмідь», тому що є така
небезпека. Тож для мене румунська звучала так: «Одна? Ведмідь?» «Бла-бла-бла,
одна, ведмідь, ведмідь».»
Алін Ушеріу, координатор громадської організації «Тешуляса сочіал» та ініціатор проєкту Via
Transilvanica, що також називають «дорогою, на якій ніколи не заблукаєш»,
розповів про радість зустрічі з Крістін: «Я закоханий у Крістін на все життя,
тому що проєкт, який я координую і впроваджую протягом останніх п’яти років,
потребував посла і Крістін є цим послом. Вона фактично перша жінка, яка пройшла
Via Transilvanica, але ми не вірили своїм очам, коли побачили, хто хоче пройти
Via Transivanica, бо вона вже пройшла понад 60 тисяч кілометрів по всьому
світу. А потім написала цілий розділ про Via Transilvanica в моїй книзі. Якби я
в найсміливіших мріях хотів би мати її нашим міжнародним послом, не думаю, що мені
б це вдалося зробити! Тому що вона доходить саме до тих людей, яких цікавить
Via Transilvanica. Їй дуже сподобалася Via Transilvanica, а ми раді, що вона
тримає цей маршрут в центрі уваги своєї дуже великої аудиторії. Більше того,
вона ще й дуже щедра, подарувала нам книгу, свою першу книгу, яку ми переклали,
тому що хочемо побудувати цей соціальний прошарок і в Румунії, щоб вони могли
вирушити в дорогу, знайти себе і Via Transilvanica в цьому точно допоможе!
Отже, у нас є книга Крістін, яку ми презентуємо!»
Алін Ушеріу розповів чому книгу Крістін варто прочитати: «Крістін
щойно приїхала з Японії і каже, що маршрут, аналогічний нашому є й в Японії. Я
хочу сказати, що в моєму житті не було кращого рішення, ніж вирушити в далекий
шлях. Я був на Каміно де Сантьяго, але після зустрічі з Крістін я зрозумів, що
це не те місце, куди я мав би піти. У мене був 17-кілограмовий рюкзак на спині,
я намагався обігнати всіх, кого зустрічав по дорозі, тому я фактично не був
собою по дорозі. Вона підійшла до мене і сказала: «У вашому багажі має бути 5
кілограмів, максимум 6. Усі дурниці ви маєте залишити вдома, як з рюкзаку, так і
з голови. І тоді я вирушив у дорогу і став справжнім мандрівником на Via
Transilvanica і ця мандрівка дійсно стала для мене дуже глибоким духовним
досвідом.»
Зустріч із самим собою – це найважливіша складова такої мандрівки, – каже
Алін, додаючи: «Довга стежка допомагає цьому, допомагає зустріти самого себе.
Я прибув у Караш Северін і в якийсь момент зрозумів, що моя улюблена рослина -
це плющ. Тому що я зрозумів, що якби у цієї висячої рослини не було дерева чи будівлі, на яку вона могла б вилізти, то вона була б повзучою рослиною на
землі. Мені здається, що це суть нашого проєкту Via Transilvanica. Я радий, що зробив
цей маршрут можливим за п’ять років, і був здоровий, щоб пройти цей шлях, всі
1400 кілометрів і майже в кожному селі зустрічати людей, які казали: «Як гарно,
що цей маршрут пролягає крізь наше село чи місто!» У Крістін є камінь у
містечку Куджир, це дуже гарний камінь, вирізьблений болгарином Іваном
Івановим, на якому зображена жінка, яка стоїть на земній кулі, як вона сама,
яка вже півтора рази обійшла земну кулю! Я вважаю, що найважливішим словом є
співпраця, тому, якщо ми хочемо мати кращий світ, ми повинні співпрацювати один
з одним і знаходити рішення І це те, що ми так чудово робимо на Via
Transilvanica, це проєкт, що приваблює в Румунії і Крістін, таку досвідчену
мандрівницю. Тому що ми дуже серйозно поставилися до гасла «Дорога, яка
об’єднує» і ми співпрацюємо, щоб у нас був маршрут, на якому неможливо загубитися.»