“Що таке робота /What Work Is” – обраний проєкт, який представлятиме Румунію на 60-й Міжнародній художній виставці – Венеціанській бієнале/La Biennale di Venezia. Проєкт належить художнику Шербану Саву і буде представлений в Румунському павільйоні в Джардіні делла Бієнале та в Новій галереї Румунського інституту культури та гуманітарних досліджень у Венеції з 20 квітня по 24 листопада 2024 року. Темою проєкту, запропонованого Шербаном Саву, є взаємозв’язок між роботою та дозвіллям.
Шербан Саву – візуальний митець, який живе і працює в Клужі (північний захід Румунії), випускник Клузького Університету мистецтв, художник-реаліст, який фіксує повсякденне життя і сучасне існування в Румунії, з пристрастю до тем, пов’язаних з роботою і задоволенням. Куратором проєкту на Венеційській бієнале є художник Чіпріян Мурешан, колега та співробітник Шербана Саву. Художник Шербан Саву розповів про проєкт, який представлятиме Румунію на Бієнале: “Що таке робота/What Work Is” – це назва поеми Філіпа Левіна, поета, який ставив собі питання про те, що таке робота, і відповідав на них у абсолютно чудовому способі. Я знайшов себе в його віршах. Не випадково моя книжка 2018 року має в основі п’ять віршів Філіпа Левіна, присвячених роботі. Я працюю над цією темою або цікавлюся нею вже досить давно. У певному сенсі, я дивився на неї через фільтр історії мистецтва, з огляду на пропагандистське мистецтво до 89-го року, яке все ще з нами і існує сьогодні, але вже не так помітно. І, як казав Чіпріян, ми ще не знаємо, як до роботи ставитися. Минуло надто мало часу, щоб ми могли спокійно чи об’єктивно до неї ставитися. Ми занадто суб’єктивні. І тому ми торкнулися теми роботи, намагаючись зрозуміти, ким ми є насправді сьогодні. Але за допомогою мистецтва, її історії”.
Що публіка зможе побачити на бієнале? Шербан Саву: “У Центральному павільйоні буде великий поліптих з 40 з чимось робіт. Домінантна стіна, очевидно, буде доповнена цокольною конструкцією, на якій будуть виставлені чотири моделі, чотири моделі знакових будівель з мозаїчними вставками. А в Новій галереї Румунського інституту культури ми протягом семи місяців створюватимемо масштабну мозаїку зі сценою пікніка, сценою відпочинку, першотравня, але першотравня, відмінного від того, яким він був раніше. Першотравень, який люди можуть святкувати так, як вони хочуть, без пропагандистського підтексту”.
Чому Шербан Саву обрав поліптичну форму представлення свого мистецтва: “Це канонічна форма. Я дивлюся на реальність і навколишнє середовище через фільтр історії мистецтва, а політичне, релігійне мистецтво певним чином слугує моїй ідеології, як і релігія. … Раніше робота була частиною офіційного мистецтва, пропагандистського мистецтва, і вона була фундаментальною для побудови суспільства. Зараз, очевидно, все змінилося, і мені було цікаво подивитися, як люди сьогодні можуть знайти свою незалежність, як вони можуть обійти виробничі системи і знайти свою автономію. Робота, звичайно, передбачає стан відчуження, особливо робота за кордоном, відчуження з боку тих, хто їде далеко від дому, але також і з боку тих, хто повертається після тривалого перебування за кордоном і повертається в інші реалії, від яких відчуває себе відчуженим”.
Куратор проєкту, Чіпріян Мурешан, розповів нам більше про тему та натхнення проєкту, а також про стосунки між двома творчими особистостями: “Митці мають особливі стосунки з роботою. Як художник, я насправді не є куратором за професією, зараз я куратор за обставинами, тому що я сусід Шербана по майстерні, тож ми ділимо одну майстерню, але робота для нас, художників, означає зранку йти в майстерню до вечора, і працювати не обов’язково з певним результатом. Звісно, художники можуть бути і богемними. … Ми почали з відбору робіт. Можна сказати, що ми досить швидко дійшли висновку, тому що перебуваємо на одній хвилі через те, що ділимо майстерню. Ми досить інтуїтивні, рухалися і прийшли висновку”.
Чіпріян Мурешан описує елементи виставки на бієнале і зробила короткий портрет Шербана Саву: “Шербан Саву за фахом художник. Однак він десь у 2008-2009 роках почав трохи працювати з мозаїкою. Йому дуже подобалися античні мозаїки, римські, грецькі. В павільйоні ми побачимо добірку картин з 2005 по 2024 рік, 45 картин, зібраних у своєрідній святині, скажімо так, щоб зробити своєрідний діалог з Венецією”.
На завершення, комісар Венеційської бієнале з боку Румунії, Йоана Чокан, розповіла про процес відбору проєктів та цьогорічний вибір: “Мушу сказати, що кожного разу румунський павільйон на Венеціанській бієнале не залишається непоміченим. Цього року присутні майже 90 країн з національними павільйонами, а Румунії пощастило з 1938 року мати власний павільйон в Джардіні бієнале. Щоразу Румунія відправила сюди надзвичайно важливих митців: Ніколая Грігореску, Штефана Лукіана, Генрі Мавродіна, Джету Бретеску або Адріана Геніє, щоб наблизитися до сучасної епохи. Напевно, це буде дуже улюблений павільйон, де люди знайдуть сцени, які їм дуже знайомі. … Я думаю, що більше художників, більше кураторів повинні мати сміливість брати участь у бієнале. Так, конкуренція завжди надзвичайно жорстка, але я думаю, що кожен повинен докласти зусиль, всі люди, які хочуть, і надіслати свої файли на розгляд журі. Це складний процес, особливо для членів журі, як національних, так і міжнародних. Це складний процес, тому що відповідальність дуже велика, адже ми надсилаємо проєкт, який представляє країну. Це дійсно складний процес”.06