Конфлікт усередині керівної партії
Триває гостра полеміка між найвпливовішими лідерами Соціал-демократичної партії Румунії, яка є першою скрипкою у владному хорі.
Bogdan Matei, 10.09.2018, 12:37
У
посткомуністичній румунській демократії були рідкісними випадки, коли категорична
перемога на виборах призвела
до настільки непередбачуваних наслідків. E 2016 році Соціал-демократична партія (СДП) здобула
впевнену перемогу на місцевих виборах.
Габрієла Фіря, колишня журналістка, досить популярна і,
водночас, суперечлива особа, яка лише за чотири роки до того вступила у
політику, стала першою жінкою та першим кандидатом СДП, який
зумів сісти в крісло мера Бухареста, де традиційно перемагали кандидати правих
політичних сил. Явка на виборах в столиці склала всього 32%, значно нижче
середнього національного показника – 48%, а мери були обрані за системою
голосування в один тур, що, попереджали оглядачі, ставить під сумнів їх легітимність. Але у суспільному сприйнятті ніщо не змогло затінити перемогу
Габрієли Фірі.
Через
шість місяців Соціал-демократична партія здобула беззаперечну перемогу – понад
40% голосів, на парламентських виборах та, разом з Альянсом лібералів та
демократів, повернулася до влади після однорічного перебування у виконавчому
управлінні країною технічного уряду. А головний стратег соціал-демократів,
котрий повів партію до цього тріумфу, лідер СДП Лівіу Драгня став і неофіційним
лідером керівної коаліції.
Проте управління країною виявилося для
соціал-демократів досить складним політичним завданням. Всього через півроку
від приходу до влади, у результаті особистого конфлікту Лівіу Драгні з прем’єр-міністром
Соріном Гріндяну уперше в історії сучасної Румунії керівна коаліція відправила
у відставку власний уряд. Тільки шість місяців протримався на чолі кабінету міністрів і
наступний прем’єр-міністр Міхай Тудосе, якого провід партії переконав відмовитися
від крісла глави уряду на користь Віоріки Денчіле.
При кожній зміні були
соціал-демократи, які піддали критиці одноосібний стиль управління Лівіу Драгні,
але всі вони були або виключені з партії, або змушені «покаятися». Однак жоден з них не зумів привернути до себе належну увагу ЗМІ і не робив настільки
жорсткі заяви як міський голова Бухареста Габрієла Фіря. Детонатором
внутрішньопартійної кризи послужив силовий розгін жандармами антиурядового
протесту 10 серпня, коли сотні мирних протестувальників отримали різного ступеня
поранення. Мер столиці зажадала відставки міністра внутрішніх справ Кармен
Дана, яка вважається протеже Лівіу Драгні, ставши на захист своєї людини,
префекта Бухареста Сперанци Клісеру.
Згодом суперечка між двома найбільш популярними
соціал-демократами переросла у взаємні звинувачення. «Неприпустимо, щоб член СДП
приєднався до тих, хто злісно нападає на партію», – заявив Драгня. «Він як і
раніше прагне одноосібного лідерства та збереження цього авторитарного стилю»,
– відповіла Габрієла Фіря.
Багато
оглядачів вважають, що на тлі стрімкого падіння рейтингу керівної партії чинний
мер столиці, в дійсності, намагається відокремитися від нинішнього керівництва СДП,
щоб збільшити свої шанси на переобрання у 2020 році. Це, на думку аналітиків цинічний,
але розумний крок. Оскільки, вже засуджений умовно в одній справі, Лівіу Драгня
чекає остаточного вироку в іншій, в якій вже отримав три з половиною роки
в’язниці у першій інстанції, що покладе кінець політичній кар’єрі суперечливого
лідера соціал-демократів.
