Похід гірників на Бухарест – 32 роки по тому

Бухарест відзначає 32 роки від так званого походу шахтарів на столицю в червні 1990 року.

Bogdan Matei, 14.06.2022, 11:30

Протягом
більш ніж трьох десятиліть Румунія так і не змогла прояснити найтемніший епізод
своєї посткомуністичної історії. Минуло три роки відколи Верховний суд повернув
прокурорам справу за фактом так званого «походу гірників на Бухарест 13-15
червня 1990 року». Суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення було
порушено порядок складання та направлення до суду обвинувального акту.

У 2017
році військова прокуратура завершила розслідування і передала до суду справу, в
якій звинувачення було пред’явлено 14 особам. VIP персонами серед підсудних
були колишній президент Йон Ілієску, якому зараз за дев’яносто років, тодішній
прем’єр-міністр Петре Роман, його заступник Джелу Войкан-Войкулеску і тодішній
директор Румунської служби інформацій Вірджил Мегуряну. За даними слідства,
вони нібито організували та координували напад шахтарів на протестувальників на
Університетській площі в центрі Бухареста, які мирно висловлювали свої
політичні погляди, всупереч поглядам тодішньої керівної більшості.

20
травня 1990 року, через п’ять місяців після падіння комуністичної диктатури
Ніколая Чаушеску, його колишній міністр 1970-х років Йон Ілієску, якого вважали
лідером революції, здобув перемогу на перших вільних президентських виборах набравши
приблизно 85% голосів. Його партія, неоднорідне поєднання справжніх революціонерів
і колишніх комуністів, отримала дві третини місць у парламенті. Проти Ілієску та
його політичної сили виступили столичні студенти, які ще в квітні вийшли на Університетську
площу, котру проголосили «вільним від комунізму місцем».

Однак протестувальники
були змушені погодилися з суворим вироком виборчих дільниць, у результаті чого
там, де колись стояли десятки тисяч енергійних мирних протестувальників,
залишилося лише кілька десятків молодих осіб, які оголосили голодування, неспроможні
продовжити своє життя за межами «вільної від комунізму» Університетської площі.
Їх евакуація в ніч проти 13 червня була здійснена поліцією з непропорційним
застосуванням сили, що нагадувало про репресії у дні антикомуністичної революції
грудня 1989 року.

Досі
невідомо чи особи, які на другий день у відповідь на дії поліції увірвалися у
будівлі Міністерства внутрішніх справ і громадського телебачення, дійсно мали
якесь відношення до мирних протестів на Університетській площі. Ілієску та його
люди назвали протестувальників «легіонерами» (праворадикалами у міжвоєнній Румунії)
і, хоча солдати вже відновили правопорядок на вулиці, тодішній президент закликав
населення стати на захист «демократії, що опинилася в небезпеці». На цей заклик
відгукнулися шахтарі з долини річки Жіу.

Два дні, 14 і 15 червня, вони «наводили
порядок у столиці», де замінили будь-яку законну владу. Позаду вони залишити 1300
поранених, більше тисячі затриманих і щонайменше шістьох померлих. Розтрощені будівля
Університету, осередки опозиційних партій і незалежних газет доповнили картину дій
гірників. Європейський суд з прав людини ухвалив рішення, в якому вимагає від
Румунії продовжити розслідування у цій справі, а колишній генеральний прокурор
Лаура Кодруца Кьовеші визнала, що розслідування факту походу гірників на Бухарест
є «одним із найбільших провалів в історії Генеральної прокуратури Румунії.