Румуни з України та мовний закон
Високопоставлені чиновники в Бухаресті відреагували на обмеження прав румунської громади у сусідній Україні.
Florentin Căpitănescu, 25.02.2014, 17:11
Скасування Верховною Радою у Києві Закону «Про засади державної мовної політики» і який встановлював, що державною мовою є українська мова, але істотно розширював використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10% від населення певного регіону, продовжує викликати підвищений інтерес у Бухаресті. Рішення, прийняте на тлі націоналістичної хвилі, яке охопило Верховну Раду в Києві, мало бути ляпасом на адресу російської національної меншини, але вона вдарила і по румунській громаді, яка стала, таким чином, побічною жертвою.
Підвищений інтерес Бухареста щодо захисту прав румунської громади в Україні, яка налічує понад 400.000 людей, є легітимним. Премєр-міністр Румунії Віктор Понта висловив сподівання, що Україна матиме якнайскоріше нове урегулювання що стосується румунської мови, і взагалі, європейське законодавство для етнічних меншин. І МЗС Румунії застерегло, що Україна повинна захищати права нацменшин, якщо вона хоче не відбитися від її європейського курсу. Більше того, румунське зовнішньополітичне відомство висловило глибоку стурбованість у звязку з можливим пошкодженням всієї системи захисту меншин в Україні. Так само, МЗС заявило, що уважно слідкуватиме за ситуацією румунської громади в Україні, а також за поважання і утвердження її прав. Спікер Сенату Крін Антонеску і міністр у справах діаспори Крістіан Давід підкреслили, так само, що використання румунської мови є абсолютно необхідним для збереження самобутності румунів, які проживають в Україні.
Реакції, що вписуються у правила дипломатії, ґрунтуються на дійсності, підтвердженої на європейському плані. Румунія, визнана на європейському плані за безліч прав, які надає нацменшинам, намагається використати силу власного прикладу. Від вільного доступу представників нацменшин до органів самоврядування, будь то на місцевому або центральному рівнях, і забезпечення освіти рідною мовою, до забезпечення репрезентативності в Законодавчому органі в Бухаресті, Румунію можна вважати прикладом на рівні всієї Європи. Додатковим доказом цього є те, що найбільш чисельна меншина в Румунії, угорська, змогла утвердити свої інтереси на найвищому рівні, тобто наявність представників Демократичного союзу угорців Румунії у всіх урядах ще з середини 90-х років.
