Звіт Єврокомісії щодо Румунії
Європейська комісія підтверджує прогрес Румунії у процедурі щодо надмірного дефіциту, водночас застерігаючи, що макроекономічні дисбаланси залишаються суттєвими.
Міхай Пелін і Василь Каптару, 04.06.2026, 13:54
У межах весняного пакета «Європейського семестру» на 2026 рік Європейська комісія оприлюднила звіт щодо економічної ситуації в державах-членах ЄС. Згідно з оцінкою Брюсселя, Румунія разом із ще вісьмома країнами вжила ефективних заходів для скорочення надмірного бюджетного дефіциту. Єврокомісія вважає, що держави, які перебувають у відповідній процедурі, загалом належним чином виконують взяті на себе зобов’язання.
Водночас у звіті зазначається, що Румунія перебуває на правильному шляху до скорочення макроекономічних дисбалансів, однак критичний етап ще не подолано. Подальший прогрес залежатиме від продовження реформ та послідовного впровадження вже розпочатих заходів.
Попри позитивну динаміку, Румунія й надалі має найбільший бюджетний дефіцит серед країн Європейського Союзу, станом на кінець минулого року він становив 9,3%. За останній рік його вдалося скоротити на 1,4 відсоткового пункту, а до кінця року прогнозується що він становитиме 6,2%. Водночас Румунія залишається єдиною державою-членом ЄС, класифікованою як країна з надмірними макроекономічними дисбалансами, яка демонструє один із найнижчих рівнів збору ПДВ, податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб.
Особливу увагу Європейська комісія приділяє Національному плану відновлення та стійкості, який розглядається як ключовий інструмент не лише для залучення європейських коштів та реалізації інвестиційних проєктів, а й для здійснення структурних реформ із довгостроковим позитивним впливом на економіку країни. Серед пріоритетних напрямів названо реформу пенсійної системи, реформу оплати праці в державному секторі та загальне посилення контролю над державними видатками.
Хоча Європейська комісія традиційно утримується від політичних оцінок у подібних звітах, у випадку Румунії окремо зазначається, що політична нестабільність створює додаткову невизначеність щодо подальшого економічного розвитку країни. Найбільший ризик, на думку Брюсселя, полягає в можливому негативному впливі на фіскальну політику. Тому будь-який уряд, який формуватиме виконавчу владу, повинен буде дотримуватися курсу на бюджетну консолідацію та скорочення дефіциту.
Окремий розділ звіту присвячений соціальній ситуації в Румунії. Європейська комісія наголошує, що людський капітал є одним із головних чинників економічного зростання, а результати економічного розвитку мають відображатися на добробуті суспільства. Проте соціальні показники країни залишаються не менш проблемними, ніж економічні та фіскальні.
Зокрема, якщо середній показник ризику бідності та соціальної ізоляції в Європейському Союзі становить близько 21%, то в Румунії він стабільно перевищує 32%, що є одним із найвищих рівнів у ЄС. Ефективність системи соціальних виплат також залишається низькою. Якщо в середньому по Європейському Союзу соціальна допомога знижує ризик бідності майже на третину, то в Румунії цей показник не досягає навіть 20%.
Європейська комісія прямо вказує на необхідність реформування системи соціального захисту, оскільки вона не забезпечує достатнього охоплення найбільш уразливих категорій населення, особливо у сільській місцевості, де проживає понад 45% населення країни.
Серйозним викликом залишається й система освіти. Румунія демонструє один із найвищих рівнів функціональної неграмотності серед держав-членів ЄС: понад 40% учнів не досягають мінімального рівня компетентності з читання та математики, тоді як середній показник по Європейському Союзу становить близько 25%.
Не менш складною залишається ситуація у сфері соціальної та екологічної інфраструктури. Румунія продовжує входити до групи країн із суттєвим інфраструктурним відставанням. Майже чверть домогосподарств не мають доступу до сучасних мереж водопостачання та каналізації, а значна частина інвестицій концентрується лише в окремих регіонах країни.
У звіті наголошується, що Румунія повинна прискорити інвестиції в екологічну інфраструктуру, базові публічні послуги та регіональний розвиток, щоб зменшити територіальні диспропорції та забезпечити більш збалансоване економічне й соціальне зростання.
