Резван Мазілу і кабаре

Через рік після постановки мюзиклу Кабаре, восени 2015 року Резван Мазілу вийшов на бухарестську сцену з бурлеск-виставою Мій чорний кабаре, постановкою набагато менших розмірів, поставленою в незалежному просторі - у Театреллі.

România Internațional, 17.09.2016, 08:09

Танцівник,
хореограф та, віднедавна, і режисер Резван Мазілу два роки тому поставив на
сцені Німецького театру в Тімішоарі відомі партитури Кабаре та
Гроші, гроші у виставі, яка скористалася великим успіхом як серед
публіки, так і серед критиків: мюзикл Кабаре Джое Мастероффа.
Даніела Тьорьок та Гьорг Пеетц були номіновані на премії УНІТЕР 2015 року:
Даніела Тьорьок в категорії Найкраща актриса в головній ролі за
роль Саллі Боулс, а Гьорг Пеетц у категорії Найкращий актор в другорядній
ролі за роль конферансьє.

Через рік після постановки мюзиклу
Кабаре, восени 2015 року Резван Мазілу вийшов на бухарестську сцену
з бурлеск-виставою Мій чорний кабаре, постановкою набагато менших
розмірів, поставленою в незалежному просторі – у Театреллі. Резван
Мазілу: Мабуть, в попередньому житті я жив у
міжвоєнний період. Гадаю, що в мене є почуття, інтуїція до розважального
театрального шоу. Тому мене й привабив відомий заголовок Кабаре,
який я поставив у Тімішоарі. Мене цікавить цей вид, я шукаю інформацію,
постійно документуюся. Я почав цей від кабаре з постановки Блакитного
ангела, мого проекту в театрі Одеон у 2001 році. Вистава поставлена за
романом Генріха Манна та за фільмом Марлен Дітріх, який зробив її знаменитою.
Тоді я відчував, що мені може подобатися ця зона. Потім я зустрівся ще раз із
кабаре-шоу одного актора Sell
me, створеного разом із хореографом Флоріном Ф’єрою. Це була півгодинна
вистава, яку ми зіграли в нетрадиційних просторах, де актори танцювали під музику
кабаре співачки Ерти Кітт. Відтоді я пообіцяв собі повернутися до цього світу.
Я хочу ставити мюзикли, тому що цей вид представляє мене найкраще, тому що цей
вид випробуваний публікою. Мюзикл є формою, у якій зливається танець, театр і
музика в гармонії з чутливістю сьогоднішньої публіки. Це вид, який потребує
публіка, це вид розумних, культурних розваг. Це не просто шоу, а свого роду
вистава, яка може порушувати питання, проблеми. Як я зробив з виставою
Чоловічий стриптиз в Національному театрі Тімішоари чи
Кабаре в Німецькому державному театрі міста Тімішоари, які є
значущими історіями, історіями, з яких глядачі чомусь навчаються.

У
світі, де телебачення масивно просуває легкі розваги, ця небезпека існує і в
театрі. Резвану Мазілу вдалося встановити разом зі всіма акторами, з якими він
працював, професійний напрямок: У першу чергу, вибрана мною проблематика
не дозволяє тобі впасти у легкі чи сумнівного смаку розваги. Обрані мною
заголовки є пропозиціями наскільки сміливими, настільки й глибокими, це шедеври
цього жанру. Будучи й добре написаними, і я дуже добре знаючи, чого хочу від
кожного проекту, це піднімає виконавця, збагачує засоби артистичного вираження,
актор розвивається тоді, коли працює у мюзиклі, тому що цей вид вистави є
комплексним і дуже докладним, над яким дуже багато працюють, де я постійно
намагаюся підняти планку продуктивності та віртуозності.

Історія
вистави Мій чорний кабаре тісно пов’язана з постановкою на сцені
мюзиклу Кабаре. Тому що перед тим, як почати роботу над відомою
продукцією, він поїхав документуватися до Берліну. Шукаючи тіні колишніх кабаре
напередодні другої світової війни, Резван Мазілу відкрив для себе Аніту Бергер,
танцівницю, хореографа, успішну актрису ’20-их років, авангардистку, непокірну
особистість, яка надихала набагато відоміших Марлену Дітріх і Грету Гарбо.
Резван Мазілу розповідає: Мій чорний кабаре є мюзиклом-кабаре, тому
що в ньому йде мова про світ міжвоєнного кабаре в Берліні 20-их років, тому що
головна героїня Аніта Бергер була танцівницею й хореографом, яка виступала в
підземному берлінському кабаре тих років. Це мюзикл, тому що я задумав його як
мюзикл типу музичного апарата, де перейняв певні мелодії, більш чи менш відомі,
зі всієї історії музики, від 20-их років до сучасної. Я використав відповідні
пісні, які поповнили драматургічно збудовану мною історію. Чорний – тому що
торкається дуже чорних зон людської особистості і тому, що центральна
особистість Аніти Бергер була сповнена тінями. І світлом, але були дуже цікаві
тіні.

Для
вистави Мій чорний кабаре Резван Мазілу обрав чотирьох дуже
талановитих актрис із спільними й дуже відмінними особистостями: Аліну Петріке,
Анку Флореску, Ану Біянку Попеску та Ілону Брезояну. Щоб успішно зіграти у
мюзиклі чи виставі-кабаре, потрібен як талант, так і дисципліна й строгість, і
саме ці якості й визначають Тімішоарський німецький театр, з яким Реван Мазілу
працював над Кабаре. Хореограф Резван Мазілу: Актор для кабаре повинен вміти співати, танцювати, бути актором,
вміти розповідати прозу, мати готовність зрозуміти, що це інший жанр, інший вид
промови на сцені. Повинен мати постійно грайливий стан, бути готовим зробити
будь-що, грати, стояти на голові, казати й співати тексти, стоячи на голові.
Мати сміливість, не бути сором’язливим, бути провокативним, харизматичним,
вміти посміхатися й бути відкритим, у постійному зв’язку з публікою. Тому що
зрозуміло, що це є одне з правил вистави кабаре – прямий і постійний зв’язок
між акторами й публікою.