Виховування версус освіта

Румунське суспільство все більше зацікавлене виховуванням дітей та вибором найбільш підхідних альтернативних форм навчання.

Monica Chiorpec, 18.09.2019, 10:58

Румунське суспільство все більше цікавиться виховуванням
дітей та вибором найбільш підхідних альтернативних форм навчання. На глобальному рівні нинішня система освіти часто виснажує вчителів та знеохочує дітей
вчитися.
Проста передача інформації вже не задовольняє вимоги нових поколінь, а формальна освіта,
здається, що створює все глибший розрив між навчальними
закладами та учнями.

У бухарестській книгарні «Хуманітас Чішміджіу» були обговорені питання пов’язані
з альтернативними формами навчання, які сьогоднішнє суспільство пропонує учням
та батькам. Ліла Васілеску, директор фонду Verita розповідає про все більш легко помітні відмінності між
формальною та неформальною освітою: Я намагалася побачити, звідки
виникають розбіжності й чому, коли ми намагаємось навчати дітей за допомогою формальної
моделі, з якою ми виросли, виникають проблеми та чому учні але й вчителі чинять
опір. Я зізнаюсь, що на початку кар’єри, працюючи в школі, я приділяла велику
увагу тому, що ми повинні зробити для дітей, які програми та які поняття
ми повинні викладати їм. Однак, за короткий час, я дала собі справи, що для
того щоб привернути увагу дітей, ми повинні звертатися до їхніх батьків.

Сьогоднішні школярі стикаються з перевантаженими
навчальними програмами, вони почувають себе заблокованими в системі, яка не дає їм можливості усвідомлювати власні інтелектуальні здібності. Їхнє незадоволення відчувають, як вчителі, так і батьки. Знову
біля мікрофону Ліла Васілеску: Ми
повинні почати зміни з вчителями
та батьками, запропонувати їм спростити речі, повернутися
до простоти. Ми вирушаємо від базових потреб, від науки та здорового
глузду. Я особисто відчувала, що протягом
останніх кілька років, я потрапила у цей порив знань, що надходять з багатьох
напрямків, бажаючи накопичити якомога більше інформації – корисної,
звичайно, однак, в певний момент, ти даєш собі справи, що ця інформація крутиться навколо одних і тих самих речей.
Поки не зупинишся і не почнеш змінюватись, усвідомлювати, який твій намір і чому ти хочеш працювати з
дітьми або з вчителями, дуже легко можна загубитися в цьому морі інформації.

Як ми обираємо найбільш підхідний варіант навчання для майбутнього учня? На це
запитання спробувала відповісти Андрея Пую, вчитель та координатор програми Педагогіка
щастя: Я хотіла б тоді, коли маємо обирати щось зі всієї інформації,
взяти до уваги зокрема щастя, тому що лише таким чином наші очі радіють, наше
серце тепліє а наш пульс стає нормальним. Коли ми обираємо певну школу для своєї
сім’ї тому, що ми разом з дитиною проходимо навчальний процес, важливо щоб ми, як
батьки, були поряд з нашою дитиною, щоб запримітили, яка у неї енергія, які її потреби
або цікавості. Таким чином, ми обираємо для нашої дитини шлях, яким разом
будемо йти. Дуже важко мати дитину, яка є розчарованою, яка переживає гнів або
емоції. Добре було б, щоб вчитель сидів у лавці поряд з дитиною і спостерігав за її диханням, як
рухаються її ручки, як вона сприймає інших. Відвідуючи багато шкіл, я зрозуміла,
що у кожному класі по інакшому сприймається поняття «щастя».

Наскільки нас цікавить, якими будуть наслідки навчального
процесу на майбутнє суспільство?
Сабіна Стругаріу,
психотерапевт вважає, що щасливе життя залежить від інтеграції в суспільстві майбутніх дорослих: Змагання є одним з головних способів, за допомогою якого дітей змушують вчитися. Дуже важко будувати кращий світ, якщо ми завжди зазираємо у двір свого сусіда. Мова не йде про
матеріальне, навіть ні про
духовне здобуття.
Для того, щоб мати щасливе життя, необхідна
інтеграція, потрібно, щоб дитина усвідомлювала хто вона є, щоб вона вміла сприймати навколишній
світ. Але якщо ми навчаємо її тільки звертати увагу на гроші та соціальний статус, її не вистачатиме часу спостерігати навколишній світ, дізнатися, які таланти або здібності має. Це суттєва річ. Але, на жаль, я запримітила, що від кожної дитини вимагається певний набір знань і дій тими ж темпами, нинішній процес навчання зрівнює всіх дітей.

Наскільки сьогоднішній процес навчання намагається формувати у дітей навички
самопізнання, формувати свою власну думку на рахунок навколишнього світу? На це
запитання відповіла психолог Андрея Нягу: У ході кожної дискусії з дитиною, підлітком або старшокласником, я намагаюся запримітити, які у нього найкращі здібності. Навіть на батьківських зборах, я
намагаюся дізнатися чим
цікавляться діти та виявити їхні найкращі здібності.
Але для цього необхідно, щоб діти
пройшли тривалий процес самопізнання. На
міжнародному рівні я запримітила, що учень проходить цей процес навчання в рамках формальної освіти. Саме тому, державні школи ввели програми, які пропонують сучасні
підходи для соціального, емоційного та етичного навчання, які
також допомагають самопізнанню та пізнанню ближнього.

Система національної освіти впродовж останніх років ввела уроки особистісного розвитку для учнів початкових класів. Вони мають можливість розвивати пізнавальний й особистісний потенціал, починаючи з виявленням власних емоцій, що є основним процесом для емоційного розвитку дитини.