Театр та антидепресивна терапія

Радісний і безтурботний період для більшості з нас, зимові свята, можуть ще більше поглибити депресію в інших.

Christine Leșcu, 26.12.2018, 06:53

Радісний і безтурботний період для більшості
з нас, зимові свята, можуть ще більше поглибити депресію в інших. Добревідоме психічне
захворювання – депресія стрімко поширилося останнім часом, ймовірно,
через різноманітні проблеми сучасного суспільства. Ситуація є доволі серйозною,
оскільки за даними ВООЗ, депресія є основною причиною інвалідності у всьому
світі, від неї страждає кожна шоста людина.

А в Румунії, лише у 2015 році було
зафіксовано один мільйон випадків депресії. Й оскільки більш свіжої статистики
немає, можна лише уявити як виглядає становище зараз. Проте, якщо в минулому румуни
відмовлялись відкрито говорити про це і шукати методи лікування, зараз ситуація
дещо змінилася, каже психолог Флорі-Ана Бузіле. «Є певна стриманість, але в той
же час я помітила, у тому числі серед моїх пацієнтів в кабінеті, що в
суспільстві почали визнавати роль психолога. Люди чомусь є більш відкритими до
психіатра, але і в цьому випадку спостерігається відсутність розуміння,
оскільки багато хто думає, що лише «божевільні» звертаються до психіатра. Але
може бути хімічний дисбаланс у мозку, який виводить нас з нормального ладу.
Після належного медичного лікування усе може повернутися до норми. Інакше ми
можемо нести відмінно виліковну хворобу, але яка лише посилиться з часом, якщо
її не лікувати, а якість нашого життя погіршиться.»

Й оскільки симптоми депресії можна легко
переплутати з іншими станами, такими як смуток, допомога лікаря є тим більше
необхідною для точного діагнозу. Однак у багатьох випадках люди, які потерпають
від депресії не усвідомлюють, що з ними відбувається. Вони відчувають лише
тривалий період – протягом двох тижнів – втому, брак енергії та концентрації,
плюс розлади сну або відсутність апетиту. Говорить Флорі-Ана Бузіле. «Ці
симптоми можуть тривати два місяці. Коли справа доходить до цього, ми повинні
бути відповідальними по відношенню до себе, звернутися хоча б за оцінкою, щоб
побачити чи потерпаємо від депресії, або допомогти особі, яка знаходиться в складному
стані. Іншими симптомами є проблеми з концентрацією та прийняттям рішень, які
колись були простим процесом. Почуття відсутності сміливості чи особистої
цінності, самообмеження та вираженої вини (я відчуваю себе винним у всьому). Усе
може дійти до думок про смерть або самогубство, які позбавлять від проблем. Тут
потрібне втручання фахівця, тому що зрозуміло, що людина не може вилікувати
себе.»

Щоб допомогти тим, хто потерпає від депресії краще зрозуміти, що з ними відбувається, й особливо щоб здорові люди проявляли більшу емпатію до хворих, дехто запропонував театр. Натхненний експериментом «Кіт Шредінгера», проведеним фізиком Ервіном Шредінгером для демонстрації парадоксів
квантової механіки, Алекса Бекану написала однойменний драматургічний текст, який був поставлений на сцені театру Александром Бєрчану. Суть експерименту наступна: у закриту коробку вміщено кота. У коробці розміщено,
також, механізм, що містить радіоактивне ядро та ємність з отруйним газом. Якщо
ядро розпадається, то воно задіює механізм, він розбиває ємність з газом, і
нещасний кіт помирає, тоді як квантова механіка стверджує, що кіт буде одночасно живим і мертвим. Однак, коли ми відкриємо коробку, то побачимо, що кіт або живий або мертвий.

Алекса Бекану
пояснює парадокс свого тексту. «Я використала цей анекдот Шредінгера як
метафору: людина яка страждає від депресії, вона і жива, і мертва. Ми намагалися
зробити щось, щоб трішечки поставити їх під рефлектор. Це було навіть трохи
терапевтично і для залучених до проекту акторів, щоб поглибити ці теми.»

У Румунії психічним
здоров’ям нехтують більше, ніж в інших країнах, – каже Алекса Бекану. Це було
очевидним і під час дискусій у фокус-групах, які були створені на етапі
документації. Таким чином театральна п’єса ставить під рефлектори не тільки проблему
нехтування, а й страждання, що відчувають різні особи та, можливо, кожен з нас не розуміючи, що діється. Ось чому «Кішка Шредінгера» є запрошенням до емпатії.
Алекса Бекану розповіла про реакцію глядачів. «Іноді здорові люди схильні
мінімізувати страждання інших людей, якщо воно не помітне. Депресія та стривоженість
не є помітними стражданнями. Вони мають і фізичні симптоми, але не завжди. Так,
вистава є й закликом до емпатії. Ми сподіваємось, що наша ідея спрацювала. Крім
того, для людей, які переживають це або страждали від цього колись я вважаю дуже корисним зрозуміти, що вони не самотні і, що депресія не кінець світу,
хоча багато хто так вважає. У дійсності ситуація може покращитись, якщо звернутися
по допомогу.»

І запрошення,
здається, дало очікувані плоди. Алекса Бекану. «Я була рада побачити, що люди
сміються під час вистави. Ми не хотіли пригнічувати глядачів, навіть якщо говоримо
про депресію. Хотіли, щоб у виставі було багато гумору. Кілька людей, з якими я
говорила після вистави, сказали мені, що вони відчули себе в побаченому. Люди
схильні вважати, що тільки вони мали певний досвід, їм соромно говорити про це
або просити допомоги. Ось чому, на показі вистави, багато осіб з полегшенням побачили,
що й інші переживають такі речі і, особливо, що усе це підлягає лікуванню.»

Театр, очевидно,
не може бути лікувальними засобом, але він допомагає людям усвідомлювати свою
проблему, – каже психолог Флорі-Ана Бузіле. «Говорячи конкретно про театр, важливість,
яку я бачу в театральному акті стосовно депресії, полягає у підвищенні
обізнаності з цього питання. Коли людина бачить п’єсу, в якій герої мають певні
прояви і кажуть деякі речі, які їй дуже знайомі, вона може ототожнювати себе
з ними. А коли розуміє, що ці герої страждають на депресію або мають депресивні
симптоми, людина усвідомлює, що
відбувається з нею. Ось чому театр як інструмент усвідомлення та інформації має
свою корисність, але він не лікує цю хворобу. Люди мають бути відповідальними і
шукати найкращу для себе формулу лікування.»