Читання як надзвичайна ситуація
Дослідження Всесвітнього банку, проведене цього року в березні, показало, що румун читає в середньому менше 5 хвилин на день, і якщо йому вдається прочитати одну книгу за рік то, це велика річ...
Luiza Moldovan, 11.08.2021, 06:25
Ви, напевно, чули про ті рейтинги, де румуни посідають останні місця в Європі що стосується читання. Як би нам не хотілося цієї ситуації, справа в тому, що це правда. Деякі кажуть, що це маніпуляція, антимаркетингова стратегія, щоб змусити нас виглядати погано у Європі, але дослідження Всесвітнього банку, проведене цього року в березні, показало, що румун читає в середньому менше 5 хвилин на день, і якщо йому вдається прочитати одну книгу за рік то, це велика річ. 35% румунів кажуть, що взагалі не прочитали жодної книги за все життя, хоча всі спеціалізовані дослідження вказують на явні переваги читання для гармонійного розвитку та зменшення стресу на індивідуальному рівні, відповідно для економічного та соціального прогресу, на колективному рівні. Всесвітній банк показує, що високий рівень грамотності пов’язаний зі здоровими населеннями, меншою кількістю злочинів та вищим економічним зростанням.
Стосунки румуна із книгою почали погіршуватися приблизно через 10 років після антикомуністичної революції у грудні 1989 р. і насправді не пов’язані з епохою Інтернету. Апетит нових поколінь до читання різко знизився. Хто винен і як нам поступати у цій ситуації, враховуючи, що читання є інтелектуальною працею, яка допомагає розвивати пізнавальні здібності молодої людини? Ми запитали у Маріни Константіною, журналістки, співробітниці Факультету журналістики та комунікаційних наук Бухарестського університету, як можна пояснити відсутність інтересу молоді до книг: «На жаль, взаємини студентів із читанням загалом, з підключенням до епохи Інтернету чи без нього, досить погані, і не з вчорашнього дня, але, скажімо, за останні 25 років, тому що, можливо, перші роки після грудневої революції 1989 року були трохи щедрішими що стосується читання у румунів. З одного боку винен Інтернет, але з іншого – не можна скинути все на його плечі, так би мовити. На мій погляд, основними відповідальними за цю ситуацію є члени сім’ї, адже сім’я – це та, яка не спонукає дитину до читання або терпить брак апетиту дитини до читання. Ніхто з нас не народжується з цим апетитом до читання, але він прищеплюється змалку у колі родини. У деяких з нас. На мій погляд це й повинно статися. Я думаю, що це питання має надзвичайне значення для країни. І це видно з максимальної бідності словникового запасу, який ми використовуємо для спілкування».
Читання, як щоденна вправа, будує та зміцнює нервові стосунки в будь-якому віці, а не тільки в молодості. Такі цінності, як освіта, культ читання, повага до учителів почили зникати. І якщо ми не хочемо скомпрометувати себе як народ, як національна ідентичність, було б добре оголосити читання питанням надзвичайного значення для країни, як каже наша співрозмовниця Маріна Константіною: «Я також була студенткою, і тепер маю можливість входити у контакт із моїми студентами та інколи вести бесіди з ними поза курсами, які я викладаю. Я дуже часто намагаюся з’ясувати, чим вони захоплені, скільки читають і чи читають вони. Але останніми роками я не відчувала цієї потреби з’ясувати, скільки читають, бо з року в рік все ставало очевиднішим. На жаль, відсутність читання ставало очевиднішим, особливо, у тому, як вони висловлювали себе і як складали свої проєкти, які їм доводилось писати, і особливо у страху, який я іноді бачила в очах деяких з них перед довшим текстом. Багатьох моїх студентів лякала перспектива простояти на місці кілька хвилин, прочитати текст, зосередитися на цьому тексті і спробувати зрозуміти його».
Життєво важливо, щоб сім’я, незалежно від освітньої бази, виховувала у дитини повагу та інтерес до читання. Без знань, без досвіду, набутого читанням, дитина рушає в дорогу життя з порожнім мішком. І це погано, каже Маріна Константіною: «Практика читання, так, належить особам віку старше 40 + … Я належу цій категорії, зараз я почуваю себе динозавром. Однак культура читання, освіта прищеплюється в колі сім’ї і, якщо дітей не можна переконати добрим словом читати, то я вважаю, що читання слід нав’язувати. Тому що саме вона формує нас. Я пояснюю це багатьом дітям, які крутять носом у середній школі від читання. Незалежно від галузі, до якої вони прямують, вони не можуть рушити в дорогу з порожнім мішком, мішок будучи тим багажем інформації, слів, які вони отримують під час читання. Ми можемо назвати їх по різному. Інформація, слова, ідеї, метафори. Важливо мати їх і жонглювати ними протягом усього життя».
Висновком сказаного нашою співрозмовницею було б те, що ми повинні виховувати радість читання у наших дітей! Давайте змусимо їх на кілька хвилин в день знову відкрити радість стояння на місці! Це необхідна вправа, якщо ми хочемо перетворити їх на справжніх людей.
