Як отримати вищу освіту закордоном?
Щойно після падіння комунізму, коли кордони країнибули відкритідля широкого загалу, багато румунівстали на один крок ближче до своєї мрії одержати вищу освіту у престижномузахідному вищому навчальному закладі.
Christine Leșcu, 16.01.2013, 16:53
Щойно після падіння комунізму, коли кордони країнибули відкритідля широкого загалу, багато румунівстали на один крок ближче до своєї мрії одержати вищу освіту у престижномузахідному вищому навчальному закладі. Спочатку були численні перешкоди, як наприклад інші умови для вступу на факультет, різні системи оцінювання знань, необхідність заповнення різних форм, невідомих раніше румунським абітурієнтам, і не в останню чергу — платне навчання,якебагатьом румунамбуло не по кишені. Усе цегальмувало бажання студентів, алене зупинило їх. Зазвичай всі, хто знав, що має шанси поступити до престижних університетів в Європі, США або Канаді заздалегідь збиралися силами і за допомогою сімї направляли свої заявки. І оскільки стипендій було досить мало, позитивнавідповідь з боку університетів означала не тільки радість, айперспектива серйозних фінансовихзусиль.
Минули роки, Румунія вступила в ЄС, унаслідок чогозбільшилися надані пільги для румунів, котрі бажають навчатися в інших країнах. Зявилися, водночас, іфахівціз надання консультаційних послуг. Одним з таких фахівців єбританець Симон Паркер, який добре знає британську системуосвіти, будучиадміністратором великого і престижного коледжу. Побажавши змінитикарєрувін переселився в Бухарест у2003 році і став викладачем англійської мови в коледжі імені Джордже Кошбука. Там він був приємно здивований не тільки високим рівнем підготовки учнів, ай їх бажанням вчитися у Великій Британії. І оскільки учні ставили дуже багато запитань, а відповіді було важко знайти відразу, Симон Паркер відкрив незабаром консалтинговуфірму. Тепер він успішно готує румунських студентів до вступу в престижні британські ВНЗ.
Труднощі, з якими стикаються румунські абітурієнтине дуже відрізняються від тих, які повинні подолати британські учні, стверджуєСимон Паркер: «Заповнення форм є ясним і простим етапом. Однак лист про наміри- односторінковий документ, який повинен міститине більше4000 знаків, вважається не тільки британцями найважчим текстом, який їм довелося написати за все своє життя. Янамагаюся допомогти майбутнім студентам знайти власний вибір,висловлювати свою прихильність до певного предмету, показувати свій особливий підхід, абидовести, що заслуговують місце в даному університеті. Вищі навчальні заклади не завжди хочутьотримувати від кандидатів списки з усією діяльністю за останні роки, вони швидше за все бажають дізнатися, чому навчилися кандидати і якою мірою отримані знання мають звязок з майбутніми університетськими курсами.»
Інакше кажучи, щоб переконати приймальну комісію, майбутній студент повинен мати персональний підхід до певних предметів. У цьому сенсі Симон Паркер помітив схожості, але й різниці між румунськими та британськимиучнями: «Всім учням важко відкрито предствитивсі свої досягнення. Найчастішевони намагаються бути скромними. Також є деякі культурні відмінності у зв’язку з кандидатурами. Усі британські університети бажають бачити реальний ентузіазм з боку студентів, а багато румунськихучнівне звикли висловлювати свою пристрасть до певного предмету, особливо коли заповнюють форму заяви для вступу у ВНЗ, котрувважають простою формальністю. Серед численних переваг румунських учнів, які намагаються поступити убританськийуніверситет налічується, в першу чергу,високий рівень підготовки в області математики і наук. А з іншого боку учні скаржаться на занадто велику кількість предметів. Але багато британськихуніверситетіввисоко оцінюють це і вважають, що румунські учні мають ширшийгоризонт знань.»
У 2010-2011академічному році всі учні, які отримали консультацію Симона Паркера поступили в престижні університети Великобританії. Для цього успіху проте булинеобхідніспільнізусилля: «Я вважаю за краще працювати з усією родиною, а не тільки з учнем. Очевидно батьки бажають, щоб їхня дитина домогласяуспіху. Проте япомітив щось цікаве. Діти зацікавлені більше теперішнім часом, у той час як батьки схильні згадувати усі хороші результатиз минулого. Саме тому часто, коли миразом заповнюємо заяву настипендію, батьки краще пам’ятають премії, отримані дітьми,наприклад, у дев’ятому класі. Це може виявитися дуже важливм.Чомусь батьки пам’ятають те, що діти забувають.»
З 2007 року, після вступуРумунії до ЄС, винкикли нові можливості фінансування освіти: румунські учні мають право просити у Великобританії кредит для навчання. Кредит надається в дуже вигідних умовах. У тому, що стосується повсякденних витрат в інших країнах, то є варіант роботи на півнорми, каже Симон Паркер: «У Румунії зазвичай батьки не згодні, аби їхні діти мали роботу під часнавчання в університеті,в той час як у Великобританії ще до вступу 40-50% учнівпрацюють на півнорми. Також більшість студентів мають роботу. І цю моду утримувати себе під час навчаннями взяли із США.У Румунії цього немає.Але, як правило, студенти адаптуються, і я знаю багатьох молодих людей, які не маючи допомоги від батьків, успішно завершили вищі навчальні заклади. Я не буду прикидатися, що це легко, але, як правило знаходять компроміс: батьки зобовязуються платити певну суму за проживання і книги, а діти працюють певну кількість годин.»
Симон Паркер працював змолодими людьми з усіх соціальних категорій, починаючи від тих, батьки яких оплачували навчання, і до тих, котрізаробляли на навчання і проживаннясамі. Тепер він має намір більше допомагати дітям з менш забезпечених верствнаселення саме для того, щоб довести суспільству, що все можливо.
