ЄС та житловий криза
Європейський Союз вже кілька років поспіль стикається з житловою кризою, яка зачіпає дедалі більше громадян: ціни на житло з 2015 року дотепер зросли в середньому на 60 %, а орендна плата — майже на 28% лише за період з 2010 року до початку 2025 року.
Єуджен Кожокаріу і Христина Штірбець, 18.11.2026, 08:29
Європейський Союз вже кілька років поспіль стикається з житловою кризою, яка зачіпає дедалі більше громадян: ціни на житло з 2015 року дотепер зросли в середньому на 60 %, а орендна плата — майже на 28% лише за період з 2010 року до початку 2025 року. Наразі витрати на житло поглинають п’яту частину середнього доходу європейської сім’ї, а кожен десятий європеєць заявляє, що не може вчасно сплатити орендну плату або внесок за іпотечним кредитом. Однією з головних причин такого зростання є нестача нового житла.
Європейський інвестиційний банк оцінює, що у 2025 році ЄС потребував 2,25 мільйона нових осель, що майже на 50 % більше, ніж було фактично побудовано. Водночас кількість соціального житла постійно зменшувалася: з 11% від загальної кількості житла в ЄС у 2010 році до лише 8% (близько 14 мільйонів одиниць) на сьогодні. До цього тиску додається ще й феномен короткострокової оренди: лише через такі платформи, як Airbnb чи Booking, у ЄС у 2024 році було зареєстровано 854 мільйони ночівель. Все більше житла вилучається з ринку довгострокової оренди, особливо в туристичних районах. Майже 10% мешканців міських районів ЄС витрачають понад 40% свого доступного доходу лише на житло — цей поріг вважається критичним. Найбільше, ймовірно, страждає молодь: середній вік, у якому молодий європеєць залишає батьківський дім, досяг 26 років, а в деяких країнах майже 70% молодих людей віком від 18 до 34 років через високі витрати досі мешкають із батьками.
З огляду на цю ситуацію Європейський Союз визначив питання житла одним із своїх соціальних пріоритетів на поточний термін повноважень, вперше призначивши європейського комісара, який займається виключно питаннями житла. Наприкінці 2025 року Європейська комісія представила Європейський план щодо доступного житла, а у вересні 2026 року — пропозицію щодо Закону про доступне житло. 19 жовтня 2026 року Рада ЄС ухвалила першу Рекомендацію щодо боротьби з бездомністю: «Fighting Housing Exclusion in Europe». Комісія має стежити за прогресом держав-членів та подати звіт Раді через п’ять років.
У якості доповідача щодо цього проекту Ради ЄС Крістіан Пирвулеску — декан факультету політичних наук Національної школи державного управління та адміністрації, голова організації «Step by Step», голова Платформи громадянського суспільства ЄС — Республіка Молдова, Європейський економічний і соціальний комітет — дав коротке інтерв’ю ВСРР: «Йдеться про висновок, який Європейський економічний і соціальний комітет зараз ухвалить на своєму пленарному засіданні. Цей висновок, по суті, з одного боку, є відповіддю на прохання, з яким Комісія та Парламент звернулися до Європейського економічного та соціального комітету як до консультативної інституції, щоб той долучився до аналізу ситуації з житлом у Європейському Союзі, а з іншого боку — є відповіддю на повідомлення, опубліковане Європейською Комісією. Вона є результатом процесу розробки, який тривав близько чотирьох місяців, протягом яких ми організували слухання з представниками громадянського суспільства, які працюють у цій сфері. … У Економічному та соціальному комітеті робота ведеться на рівні робочої групи, у якій згідно із законодавством представлені всі три групи комітету: роботодавці, профспілки та група III, до якої входять представники громадянського суспільства, до якої я належу. … У цій думці ми пропонуємо низку вдосконалень до повідомлення Європейської комісії. Ми вважаємо, що це важливий момент. …
Ми вважаємо, що для забезпечення права на житло як одного з прав людини зроблено недостатньо. І це, якщо хочете, той акцент, який я намагався внести в цю думку та ці рекомендації. Адже моя роль як доповідача полягає в тому, щоб зібрати різні думки, що існують у Комітеті — а вони в цій сфері розходяться, — знайти компроміс і, зрештою, внести те, що ми називаємо «додатковою цінністю». Додаткова цінність, яку ми вважаємо важливою, пов’язана з аспектами прав людини і, насамперед, з правом на житло як правом людини. З цього приводу ми провели обговорення з представниками комісії. Існують різні тлумачення. Ми наполягаємо на цьому питанні і, з одного боку, однаково задоволені тим, що існує відповідь та прохання Ради щодо цього.
З іншого боку, ми не дуже задоволені тим, що питання прав не розглядається. Адже, візьмемо для прикладу: ми перебуваємо в епіцентрі скандалу, пов’язаного з житловою кризою в багатьох країнах. Значна частина протестів, які ми спостерігаємо останніми тижнями, пов’язана з тим, що ситуація з житлом у країнах Західної Європи набагато складніша, ніж у країнах Центральної та Східної Європи, зокрема в Румунії. Адже існує серйозна житлова криза, оскільки витрати дуже високі, а суттєвої підтримки немає. Звісно, проблема житла з’являється в європейському дискурсі не вперше. … Але це проблема, яку мають вирішити держави-члени. Це не та проблема, яку може вирішити Європейська комісія, як намагаються натякнути деякі.
ÎУ моєму випадку я опинився між підприємницькими тенденціями Групи I, яка представляє роботодавців. Вони визнають потребу в житлі, зокрема в соціальному житлі, але вважають, що державно-приватне партнерство є дуже доречним. А також профспілки, зокрема мої колеги з іберійських профспілок, які висунули дуже соціальну концепцію, згідно з якою роль державних інституцій полягає у забезпеченні динамічного розвитку сектору соціального будівництва з швидкими результатами. Отже, ми пропонуємо інструменти для втручання, але найважливішим є захист права на житло. … Політика згуртування вже далеко не та, якою була раніше, і більше не дозволяє достатньо ефективно боротися з бідністю, адже головна проблема, зрештою, полягає саме в бідності, яка, безперечно, не є домінуючою рисою сучасного європейського суспільства. Проте майже 20 % європейського населення живе за межею бідності. … Коли ми зможемо забезпечити людям гідне житло, притулок, гідний цієї назви, — саме з цього моменту соціальні проблеми почнуть вирішуватися. Проблеми, пов’язані з бідністю.
У такій країні, як Румунія, де ми маємо найвищий рівень власників житла в Європейському Союзі, ця дискусія може здатися дивною. Але насправді проблема існує й у Румунії, оскільки, хоча ми маємо два мільйони невикористаних осель, попит на житло зосереджений у великих містах, де ведеться економічна діяльність, що є цілком нормальним. А найбільше від цього страждають молоді люди, які мають обмежений доступ до ресурсів і потребують підтримки з боку держави. У Румунії сфера соціального житла значною мірою постраждала. А проблемою житла можуть скористатися екстремістські політики, які раптом можуть звинуватити імміграцію в житловій кризі. … У багатьох країнах ця тема є предметом масових спекуляцій, хоча насправді це проблема, пов’язана з готовністю уряду, філософією фінансування та, зрештою, соціальною політикою».
Як зазначив декан SNSPA Крістіан Пирвулеску, Румунія займає особливе місце в європейському житловому секторі: частка власників житла перевищує 90%, що є одним із найвищих показників у ЄС. Проте це не означає, що Румунія залишається осторонь цінового тиску. Згідно з даними Євростату, у першому кварталі 2026 року ціни на житло зросли на 7,8% порівняно з попереднім роком, що перевищує середній показник у 5,1%, зафіксований у всій Європейській Союзі. У короткостроковій перспективі європейські органи влади мають намір ретельніше відстежувати проблему нестачі доступного житла та підтримувати держави-члени у запобіганні житловій ізоляції. У довгостроковій перспективі заявлена мета є більш амбітною: доступ до стабільного житла має стати реальним стандартом.