Місто Себеш

Документально засвідчене 1245 року місто Себеш було першим укріпленим містом Трансільванії. Воно було одним з найважливіших середньовічних міст Трансільванії, ставши одним з “семи міст”, які дали німецьку назву провінції “Siebenbürgen”. Місто, що місцевою німецькою мовою називається Мельнбах або Мюльбах, налічує в наші дні близько 26 000 мешканців, з яких близько 80% - румуни.

Христина Манта і Штефан Бачу, 19.05.2024, 07:44

На території між річками Муреш та Олт і Карпатськими горами з 12 століття почали жити німці, колонізовані угорськими королями. У Себеші осіло населення регіонів Рейн і Мозель (теперішній Люксембург та Західна Німеччина). Себеш було одним з найважливіших середньовічних міст Трансільванії, ставши одним з “семи міст”, які дали німецьку назву провінції “Siebenbürgen”. Місто, що місцевою німецькою мовою називається Мельнбах або Мюльбах, налічує в наші дні близько 26 000 мешканців, з яких близько 80% – румуни. Традиційно місто було багатоконфесійним з римо-католицькою, лютеранською, православною та греко-католицькою громадами і церквами.

Документально засвідчене 1245 року місто Себеш було першим укріпленим містом Трансільванії. Стіни із оборонними вежами фортеці та геологічний заповідник Рипа Рошіє є основними туристичними атракціями міста. Про цей населений пункт згадується в документах ще з середини тринадцятого століття, а в 1301 році отримує назву Себеш. В кінці XIV і в наступні століття фортеця була підкріплена стінами і 8-ма вежами, з яких до сьогодні зберіглася лише частина західних воріт. Ми розпитали музеєзнавця Раду Тотояну з Муніципального музею “Іоан Райка” про історію цього місця. Він розповів про початок заснування поселення: “Себеш задокументований у 1245 році, невдовзі після монгольської навали. Священик Теодорік з Маленбаха (латинізоване німецьке ім’я) просить Папу Інокентія IV про право збирати податки з інших сусідніх парафій, оскільки його власна сильно постраждала від монгольської навали. Папа задовольняє його прохання. Це практично свідоцтво про народження нашого міста. Це важливе місто, яке має найдавніший привілей оточити себе кам’яними стінами, привілей, наданий у 1387 році. Воно оточене фортифікаційною стіною загальною довжиною понад 1800 метрів, з кількома вежами, які ще зберіглися, з яких, мабуть, найвідомішою є Студентська або Кравецька вежа”.

Саме ця фортифікаційна робота є частиною невеликої слави міста. Важливою є історія монаха Георга Капітула Септемкастренсіса, який жив у 15-16 століттях і написав перший трактат про турків, про ще розповість Раду Тотояну: “Вежа утримувалася і захищалася гільдією кравців і пов’язана з турецьким нападом 1438 року, коли турецька армія взяла місто в облогу. Після кількаденного опору було досягнуто перемир’я, і туркам дозволили увійти до міста за умови, що вони не завдадуть жодної шкоди. Однак цього не сталося, і капітуляція не всім була до вподоби, оскільки деякі мешканці забарикадувалися у вежі кравців. Серед них був молодий учень школи, що діяла при домініканському монастирі. Вежа згорає, більшість тих, хто перебував у ній, гине, але серед тих, хто вижив, є і цей юнак, дитина 13-14 років. Його спіткала доля багатьох мешканців Себеша. Його продають у рабство, і він перебуває у неволі близько 20 років. Його продають кілька разів, врешті-решт він знаходить більш гуманного господаря, який ставиться до нього більше як до члена сім’ї, ніж до раба. Він відпускає його на волю, бо йому дуже хотілося, як він сказав своєму господареві, побачити рідні місця. Він обіцяв повернутися, але так і не повернувся. До Трансільванії він теж не приїхав, поїхав на Кіпр, потім в Італію. Прибув до Риму, вступив до ордену монахів-домініканців і написав твір, який вважається першим європейським трактатом зі сходознавства і який витримав понад 25 видань. Одне з них, у 1511 році, відредагував сам німецький церковний реформатор Мартін Лютер, який також написав передмову”.

Домінантною будівлею центральної площі міста Себеш є Євангелічна церква, історичний і художній пам’ятник, який вражає своєю різноманітністю архітектурних форм, тому що вона датується з двох різних епох. Давня частина в римському стилі цієї церкви датується ще часами татарської навали (1241 року) — це базиліка з трьома нефами. Ззовні церква декорована кам’яними статуями, балдахінами та фіалами. Церква була відреставрована у період 1960-1964 рр. Теж в центрі міста розташований і Королівський будинок, цінний історичний пам’ятник, в якому зараз знаходиться Історичний музей. Раду Тотояну розповідає: “Найважливішою церковною спорудою в місті є Євангелічна церква. Перші етапи романського будівництва починаються після 1241 року. Але в якийсь момент місто, досягнувши економічного процвітання, хоче чогось більш пишного. До Трансільванії проникає готика і будується великий готичний собор. Архітектори вважають, що якби церква була завершена в готичному стилі, то за розміром хору вона була б другою за величиною в Трансільванії, після Брашовської Чорної церкви. Враховуючи, що на той час мешканці Себеша складали близько 500 сімей, тобто були не дуже численними, вони не мали фінансової можливості добудувати церкву в готичному стилі. І тому був досягнутий компроміс, романський неф був приєднаний до готичного хору. Він дуже гарний, в ньому є і пізніші елементи, в тому числі ренесансні”.

Муніципальний музе Себеш

Себешська фортеця була побудована наприкінці XIV – початку XV століття. Вона складається з внутрішньої стіни довжиною 1700 м, в якій добре зберіглися до сьогодення оборонні зубці та вали. Фортеця має чотири башти. Іншою туристичною атракцією міста є “Будинок Заполья”, в якому діє нині Міський музей. Це одна з найдавніших будівель міста. Датується XV століттям і містить елементи специфічні готичному та ренесанському стилям архітектури. У 1540 році помер у цьому будинку князь Трансільванії і король Угорщини Іоан Заполья. Раду Тотояну: “Найважливішою світською будівлею в місті Себеш є Будинок Заполья, будівля, в якій працює музей. Її пов’язують з ім’ям трансільванського воєводи, який став королем Угорщини, Іоанном Заполья, який зайняв трон Угорщини після 1526 року, коли Владислав II загинув на фронті. Але, як завжди, не всі з цим згодні. Частина угорців висуває іншого кандидата на трон, в особі Фердинанда Габсбурга, з правлячої родини Австрії. Починається громадянська війна і король Заполья відступає зі своїми військами до Трансільванії, займає Себеш і облаштовує свою резиденцію та штаб-квартиру в цьому будинку, де зараз знаходиться музей. Власне, тут, у цій будівлі, він і помер у 1540 році”.

Інший чудовий пам’ятник архітектури — це колишні цехи, побудовані, ймовірно, у вісімнадцятому столітті, у західній частині центральної площі. Вони були відреставровані в 1838 році за кошти гільдії м’ясників. На одному крутому схилі Секашських пагорбів, що утворюють правий берег Себешської долини, лише у 3-ох км. від міста Себеш, видніються кілька пропастей сірого і червоного кольору, з яких найбільш видовищною своїми формами є Рипа Рошіє, що була оголошена природним пам’ятником. Цей геологічний заповідник, заввишки від 80 до 100 м, простягається на 10-ти гектарній території. Вода вирила собі місце в пагорбі протягом близько 60 мільйонів років, створивши дивні форми: колони, вежі, піраміди, всі червонуватого кольору. Глибокі діри відкриваються вліво і направо, і дощова вода створює червоні струмки, що шумно падають вниз. Птахи видзьобали в глині собі десятки й десятки дір.

Невелике, але важливе в історії Трансільванії місто Себеш має яскраво виражену індивідуальність, яку сьогодні цінують ті, хто береже його пам’ять.