Князь Гіка повернулся додому
До Румунії були репатрійовані останки князя Григорія Олександра Гіки, видатної історичної постаті XIX століття.
Богдан Матей і Христина Манта, 11.11.2025, 12:26
Майже невідомий широкому загалу, останній правитель румунського князівства Молдова (схід), Григорій Олександру Гіка, цими днями отримує запізніле визнання. Його репатріація є не лише актом символічного відновлення, а й жестом національної вдячності лідеру, який заклав основи сучасної румунської держави, – наголошує влада в Бухаресті.
Після ексгумації 7 листопада з населеного пункту поблизу Парижа, Франція, де правитель провів останню частину свого життя у вигнанні, труну з його останками з військовими почестями доставили до Бухареста та помістили в Президентському палаці. Там відбулася церемонія за участю президента Нікушора Дана, який поклав вінок і запалив свічки. Історія Молдови є частиною історії Румунії.
Ще з часів Середньовіччя Молдова носила назву Мала Волощина, що свідчило про спільну мову, культуру та народ, – нагадав нинішній глава румунської держави, підсумовуючи: «Ласкаво просимо додому, Ваша Величносте!». Спеціальні заходи з нагоди репатріації труни відбулися потім у Фокшанах (на південному сході), місті, яке протягом століть було прикордонним між двома румунськими князівствами, Молдовою та Волощиною. Останки Григорія Олександра Гіки будуть поховані в середу в Яссах (на північному сході), колишній столиці Молдови, поблизу православної церкви, в якій він був помазаний на князя.
Народившись у 1804 році в шанованій родині бояр і перебуваючи на троні, з невеликою перервою, між 1849 і 1856 роками, Григорій Олександру Гіка описується істориками як одна з найпрогресивніших політичних постатей XIX століття. Він був активним прихильником об’єднання, відкрив шлях до об’єднання Румунських князівств у 1859 році та просував цінності, що є важливими для сучасного суспільства: свободу, соціальну справедливість, гідність.
Підтримав сміливі реформи, від звільнення ромів – задовго до скасування рабства в США – і скасування цензури, до розвитку державних послуг та запровадження моделі управління, натхненної великими європейськими демократіями. Відкрив перший пологовий будинок у Молдові за власні кошти. Підтримав створення школи інженерів дорожнього будівництва. Заснував жандармерію за французьким зразком того часу.
Він знизив податки і збори та підтримував вільну торгівлю. Будучи промоутером західних цінностей у неспокійну епоху, коли контроль над Румунськими князівствами оспорювали Османська імперія та царська Росія, обидві з яких були ворогами свободи, князь відправив одного зі своїх синів на навчання до Німеччини. В останні тижні свого правління крязь Гіка рішуче підтримував об’єднання князівств.
Змушений великими державами того часу зректися престолу і виїхати у вигнання, він поплив на кораблі по Дунаю до Пешту, а потім поїздом до Берліна, щоб не проїжджати через Відень, через свою неприязнь до Австрійської імперії та її антиуніоністську позицію. 3 серпня 1856 року він прибув до Парижа, де румуни, що перебували у вигнанні, радо зустріли його як активного уніоніста. Рік по тому він покінчив життя самогубством на тлі погано лікованої неврастенії.
