Технічна історія Румунського радіомовлення

З моменту появи, Румунське радіомовлення пройшло через усі технічні етапи свого оснащення, тобто від дисків із целюлозу до комп'ютерів.

Steliu Lambru, 01.11.2016, 15:00

З моменту появи, Румунське
радіомовлення пройшло через усі технічні етапи свого оснащення, тобто від дисків
із целюлозу до комп’ютерів.
Технічна історія радіомовлення, незважаючи на те, що цікавить більше
спеціалістів, не є менш важливою ніж історія мовлення. У технічній історії
радіомовлення існують декілька етапів. Першим етапом, що охоплює період між
двома світовими війнами, був початковий етап радіомовлення.

Румунське
товариство радіотелефонії, такою була його назва у ті часи, замовила у
Лондонській телеграфній компанії Марконі
радіостанцію потужністю 12 кв. На площі, розміром у 10 гектарів,
розміщеній у селі Беняса, був влаштований радіопередавач. Перша радіопередача мала
місце, 1 листопада у четвер 1928 року, о п’ятій годині
вечора на хвилях довжиною у 401,6 метрів, потужністю 0,15 кв. Урочисто відкрив передачу голова Адміністративної Ради, професор
інженер Драгомір Гурмузеску. Після війни у деякій мірі, поряд з технічним
оснащенням початкового періоду, купували нове спорядження, виключно від
соціалістичних країн, від Угорщини та Німецької Демократичної Республіки.
Після війни був побудований Будинок Радіо, який був відкритий у 1954 році. У
70-ті роки, Румунія купує екіпіровку від
Західних країн. У середині 90 років Румунське товариство радіомовлення почало
період інформатизації.

Інженер Іліє
Драгош працював у Румунському Товаристві Радіомовлення 40 років. У 2000-му році
Центр усної історії Румунського товариства радіомовлення записав інтерв’ю з ним, з метою
ознайомлення з певними орієнтирами історії технічного оснащення товариства. У
1958 році, коли Іліє Дреган почав працювати в радіо, оснащення товариства було
на рівні 50-тих років: Пригадаю,
що радіопередачі здійснювалися за допомогою електронних трубок, які ми називали
CN, для реалізації
резервного живлення, ми користувалися стодесятивольтними батареями, так званими
цеглинами покладені одна
на одну. Під час відряджень у провінцію, ми брали з нами ці дві цеглини та магнітофон, що нерідко сягав 35 кілограмів.
За допомогою цієї екіпіровки працівники радіомовлення записували інтерв’ю в провінції.
Коли записувалися інтерв’ю у галузі сільського господарства, редактори і
техніки брали інтерв’ю на
полях на місці праці. У таких випадках, два-три електроприлади супроводжували
працівників радіо. На місці дії здійснювалася заправка цих приладів бензином,
у свою чергу, магнітофони одержували енергію від цих приладів, у такий спосіб
брали інтерв’ю у той
період.

На той час репортерські
машини були досить рідкісні, швидше можемо говорити про спеціальні машини. Іліє
Дреган пригадує: Коли я
почав працювати у радіо, тут існувала велика машина з дикторською кабіною,
розміщеною над кабіною водія машини. Це був Мерцедес марка 1938 року, якого не вживали щодня. Цим Мерцедесом користувалися
лише з нагоди значних трансляцій з нагоди 1 Травня, 23 Серпня, коли передача
велася із Площі
Авіаторілор. Ми
розташовували там речі завчасно, десь два тижні напередодні події, вся площа була
покрита проводами й апаратами. У парку, звичайно була і спеціальна машина і трансляційна радіоточка, яка
забезпечувала безпосередній зв’язок з Радіо і Телебаченням. Цю радіоточку дивної форми,
ми називали могилою. Машину
розміщували біля «могили», кола струму знаходилися теж там. Була ще й інша машина «Стейер» з пюпітрами, що також належала до нашого оснащення. Завдяки
цієї машини з Австрії, працівники радіо здійснювали більш комплексні звукозаписи та
передачі.

Іліє Дреган
пригадує про безпосередню трансляцію промови Ніколає Чаушеску в 1968 році, у
якій він засуджував втручання військ
Варшавського договору проти реформи в Чехословаччині: У 1968 році
мене покликали з дому на роботу. Я прийшов на роботу за годину швидше. Нас
повідомили, що ми негайно маємо транслювати мітинг, який матиме місце на Площі Республіки. Разом з
технічною групою, я поспішив на площу. Мікроавтобус
Телебачення був оснащений репортерською машиною, у якій ми імпровізували
місце для диктора. Я підготував машину для трансляції в досить складних
умовах, оскільки було нелегко добратися до місця призначення. Населення
Бухареста швидко збиралося на площі. Скільки пам’ятаю мені вдалося поставити машину на
розі, біля входу на площу, поблизу зеленої площі. Разом з технічною групою
телефонії ми негайно розташували мережу проводів, за 15 хвилин перед початку
мітингу мали прямий зв’язок з кабіною трансляції, з генеральним контролером
Радіо. Біля нас товпилися громадяни, тому ми звернулися за допомогою до органів правопорядку, щоб
натовп не ушкодив зв’язків із
Будинком Радіо. Пряма
двогодинна трансляція мітингу на просторах усієї країни та не лише нашої
країни, завершилась успішно.

Нині 88-річне
Румунське товариство радіомовлення є найдавнішим медіа-закладом в
Румунії. Протягом цього часу Радіо пройшло через усі періоди складної
румунської історії ХХ – го століття.