Тімішоара, 34 роки потому
Минуло 34 роки відтоді, як у Тімішоарі (на заході країни) почалася румунська антикомуністична революція.
Bogdan Matei, 18.12.2023, 10:46
Останні
80 років минулого століття були одними
з найчорніших в історії Румунії.
Комуністичний диктатор Ніколає Чаушеску,
який перебував при владі протягом чверті
століття, вже у віці за сімдесят, був
об’єктом невтомного культу особистості.
Його придворні поети називали
генієм, а пропагандисти
однопартійного апарату називали його
керманичем щасливої й
багатої країни, яку він повів до золотої
мрії людства – комунізму. Кілька годин
мовлення державного телебачення були
майже повністю зарезервовані для нього,
а радіо та газети, які суворо контролювали
режим, змагалися, у свою чергу, у дифірамбах
на адресу генерального секретаря партії.
Паралельно
з цим божевільним театром на верхівці
режиму країна переживала гостру
економічну кризу і страждала від холоду,
голоду і страху. Багатоквартирні будинки,
школи і театри залишалися неопалюваними
всю зиму. Продовольчі магазини були
майже порожні. І майже ніхто не протестував,
бо політична поліція режиму, Секурітате,
створила міф про всюдисущість, всезнання
і всемогутність, який лякав усіх. Тим
часом, на тлі змін, які просував у Москві
останній радянський лідер, реформатор
Михайло Горбачов, решта комуністичних
диктатур зазнали краху, починаючи з
півночі, так званої Німецької Демократичної
Республіки, і закінчуючи півднем, у
сусідній Болгарії.
Лише
в грудні 1989 року хвиля змін докотилася
до Румунії, до Тімішоари (на заході),
багатоетнічного міста, розташованого
дуже близько до Угорщини, яку
часто
називали «найщасливішим
бараком»
в межах Східного блоку і до Югославії, яка
десятиліттями перебувала поза орбітою
Радянського Союзу. 15 грудня акція на
підтримку угорського реформатського
пастора Ласло Токеша, який
був під наглядом Секурітате і якого
мали депортувати з міста, перетворилася
на повномасштабне повстання проти
комуністичної диктатури.
Незалежно
від етнічної приналежності чи
віросповідання, все більше людей
приєднувалися до руху протесту, а
репресивний апарат відреагував жорстоко,
відкрив вогонь по демонстрантах і за
кілька днів убив близько 100 осіб і поранив
кілька сотень.
Однак 20 грудня армія відмовилася вбивати
більше румунів і відійшла до казарм, а
Тімішоара стала першим вільним від
комуністів містом в країні. Повстання
швидко поширилося на інші великі міста
і досягло кульмінації 22 грудня в
Бухаресті, коли Чаушеску втік на
гелікоптері, що злетів зі штаб-квартири
центрального комітету партії.
Захоплені
і засуджені без суду і
слідства, Чаушеску і його дружина Елена
були страчені 25-го грудня.
Навіть після їхньої втечі, на тлі
плутанини, яку навмисно підтримувала
нова влада, суміш справжніх революціонерів
і другосортних комуністів, ще тисяча
людей були вбиті в дні революції в
Румунії, єдиній країні Східної Європи,
де зміна режиму була досягнута
кровопролиттям.
