«Вдома, My Home» – дебютний документальний фільм Раду Чорінчука
На 42-му кінофестивалі Sundance, який відбувся на початку лютого 2020 року, дебютний документальний фільм Раду Чорнічука «Вдома, My Home» був удостоєний спеціальної нагороди журі світового кінематографічного документального кіно...
Corina Sabău, 25.04.2020, 02:38
На 42-му кінофестивалі Sundance, який відбувся на початку лютого 2020 року, дебютний документальний фільм Раду Чорнічука «Вдома, My Home» був удостоєний спеціальної нагороди журі світового кінематографічного документального кіно «за досконалу операторську роботу, плинність і стійкість рухів камери».
Фільм зняли двоє румунських режисерів Раду Чорнічук та Мірча Тополяну. Кінострічка мала також відкрити 13-й фестиваль «One World Romania/Єдиний Світ Румунія», який був відкладений через пандемію коронавірусу. «Вдома, My Home» розповідає історію сім’ї, яка 20 років прожила у напівдиких умовах у дельті Векерешть, на окраїні Бухареста. Однак одного для влада оголосила дельту заповідником – першим міським природним парком Румунії, а подружжя Енакє та їх дев’ятеро дітей були виселені. Після багаторічного життя в умовах майже дикої природи вони були змушені пристосовуватися до міських умов – батьки шукати роботу, діти – йти до школи та стати складовою суспільства, яке їм не раде.
Протягом чотирьох років режисер Раду Чорнічук був свідком великої пригоди родини Енакє: від життя в повній гармонії з природою, до складного життя у великих міських джунглях столиці. Спеціальний репортер Раду Чорнічук є одним із співзасновників Будинку журналіста та автором численних репортажів для The Guardian, Al-Jazeera, News Channel 4, ZDF. Він отримав чимало національних та міжнародних премій: Superscrieri (Cуперзапис 2014 року), Королівське телевізійне товариство Великобританія/Royal Television Society UK (2014 р.), Міжнародна амністія Великобританія /Amnesty InternationalUK (2014 р.) та премія ім. Гарольда Вінкотта за бізнес-економічну та фінансову журналістику/Harold Wincott Award for Business Economic and Financial Journalism (2016 р.).
У розмові з режисером Раду Чорнічуком ми запитали нашого гостя, як він здійснив перехід від журналістики до документального фільму. «Це сталося досить природним шляхом, в тому сенсі, що багато репортажів, зроблених у Будинку журналіста, я завжди розглядав як теми для документального фільму. У цьому випадку я зрозумів, що не можу розповісти цю історію лише за допомогою обмежувальних інструментів репортажу. Тоді я спробував знайти спосіб розповісти цю історію докладніше та якомога ближче до того, як вона прокручувалась в моїй голові. Для мене ці чотири роки, скільки я працював над фільмом «Вдома, My Home», стали справжньою кіношколою, я взяв участь у різних семінарах в Європі де зустрів багатьох професіоналів, від яких багато чому навчився, часом болісно багато. Усе це випливало з необхідності розповісти цю історію глибше і складніше, ніж я міг би це зробити у репортажі.»
«Вдома, My Home» став одним із найулюбленіших фільмів глядачів кінофестивалю Sundance-2020, презентуючи захоплюючі портрети наймолодших членів сім’ї Енакє та виклики, з якими вони стикаються, в той час, коли багато дітей ростуть із планшетами Apple iPad як звичайна . щоденна розвага», – пише видання SOUNDVENUE.
Раду Чорнічук розповідає. «Я хотів би сказати, що «Вдома, My Home» – це фільм сімейної драми. Це історія родини, знята упродовж чотирьох років, з яких майже два роки я знімав їх у дельті Векерешть. Потім, ще два роки я знімав їх життя у місті, спостерігав за їхньою соціальною інтеграцією. Це документальний фільм, знятий у співпраці зі сценаристами Ліною Вдовий та Мірчею Тополяну. Жоден з нас не мав досвіду кінематографії, але нам вдалося налагодити ефективну співпрацю, а у певний момент до нас приєднався досвідчений продюсер. З огляду на те, що ми є журналістами і мали доступ до деяких каналів, через які ми завжди спілкувалися з громадськістю, проєкт став досить помітним. Це була також спроба консолідувати соціальний проєкт, який ми розпочали, і який мав на меті зробити якомога менш болісними зміни в житті цих дітей та їхніх батьків, зусилля, які також були підтримані громадськістю. Завдяки тим, хто нас підтримав, ми змогли здійснити й мультимедійний проєкт «Вдома». Йдеться про альбом, зроблений дітьми упродовж першого перехідного року, в якому вони фактично задокументували період, що минув від виселення з дельти і до закінчення першого року навчання у школі. До цього вони не ходили до школи.»
У той же час знімальна група фільму розробила й соціальний проєкт, до якого долучилися численні спеціалісти та гуманітарні організації. 11 членів родини жили ізольовано від суспільства: без документів, без освіти та без доступу до системи охорони здоров’я. Зараз усі дев’ятеро дітей подружжя Енакє мають документи, ходять до школи, регулярно йдуть до лікаря, а батьки мають роботу, – розповів Раду Чорнічук. «Зняти цей фільм мене спонукала ціла низка суперечливих речей. Я бачив, що вони мають дуже низький соціальний статус, але вони зачарували мене своїм вражаючим почуттям сім’ї і своєю турботою одне про одного. Я до цього багато років провів за кордоном, де багато працював, був близький до вигорання, і, з огляду на цей досвід, я ще більше захопився цими людьми. Мене вразила ця історія, ці люди вразили мене своєю єдністю, своєю взаємодією незважаючи на важке матеріальне становище. Це не було для мене чимось новим, але чимось, про що я забув. Я покинув батьківську оселю дуже рано і якось забув, що означає мати поруч братів, мати батьків, які піклуються про тебе. Це мене підштовхнуло зробити щось більше ніж просто репортаж про цих людей. Цей фільм змусив мене менше боятися любові та вразливості.»
