Музей Караджале у м. Плоєшть
Неподалік центру м. Плоєшть, у повіті Прахова, за 60 кілометрів від столиці Румунії, у невеликому білому будинку, включеного до національної спадщини, що датується початком 1900-х років, існує Меморіальний музей Іона Луки Караджале...
Ion Puican, 28.08.2021, 03:45
Неподалік центру м. Плоєшть, у повіті Прахова, за 60 кілометрів від столиці Румунії, захований за багатоповерховими будинками з типовою комуністичною архітектурою до 1989 року, у невеликому білому будинку, включеного до національної спадщини, що датується початком 1900-х років, існує Меморіальний музей Іона Луки Караджале, присвячений найвидатнішому румунському драматургу.
Караджале є автором відомих творів Загублений лист, Бурхлива ніч, В дні карнавалу, твори, які описували румунське суспільство початку ХХ століття, але які витримали випробування часом, будучи актуальними і в наші дні. Ми переступили поріг цього музею і поговорили із куратором Монікою Бостан про історію цього місця: «Музей відкрився 30 січня 1962 року завдяки турботі та старанням викладача Ніколая Сімаке, який попіклувався відкрити більшість праховських музеїв. Музей був відкритий як данина пам’яті, яку мешканці міста Плоєшть віддали нашому видатному драматургу у момент сповнення 110-ої річниці з дня його народження. Караджале народився 30 січня 1852 року в н.п. Хайманале, у повіті Димбовіца, населеному пункті, який сьогодні носить його ім’я. У 6-річному віці він переїхав з родиною до м.Плоєшть. І практично всі шкільні роки, найкрасивіші роки в житті кожного з нас, він прожив тут, у м.Плоєшть».
Моніка Бостан розповіла нам більше про молодість видатного письменника: «Коли майбутній драматург був у другому класі відбувся пам’ятний візит господаря Александру Іоана Кузи до м. Плоєшть. Куза відвідав і клас, де Караджале був учнем, а його вчителем був Василь Драгошеску. Про цей момент драматург згодом розповів його у творі «Через 50 років», назвавши свого вчителя своїм духовним батьком. Теж у цьому творі письменник згадує про Захарію Антінесту, вчителя французької мови, який, як кажуть, послужив зразком для персонажа Захарії Траханаке в драмі Загублений лист. У 1864 році була створена гімназія Св.Петра і Павла у м. Плоєшть, він був зарахований на 2 курс гімназії, яку закінчив у 1867 році, будучи п’ятим з восьми школярів. У нас також є каталог останнього курсу гімназії, навчального 1866-1867 року, і там бачимо підкреслину червоним кольором шкільну ситуацію учня Караджале, який, як я вже сказала, був п’ятим за рівнем оцінок із восьми учнів, не будучи серед перших учнів. Він не мав дуже хороші оцінки з предмету румунська мова, але мав дуже хороші оцінки з французької мови, математики та історії. До речі, французьку мову він потім викладав у приватній середній школі в Бухаресті. Гімназія Св. Петра і Павла діяла в теперішньому будинку Повітового музею історії та археології Прахова. Там на стіні музею навіть є табличка, що нагадує перехожим про те, що в будівлі навчався в гімназії драматург Йон Лука Караджеле. Закінчивши середню школу в м. Плоєшть, він продовжив навчання протягом одного року у середній школі в Бухаресті і два роки вивчав мім та мистецтво декламації в Консерваторії драматичного мистецтва в Бухаресті, у одного із своїх дядьків Костаке Караджалі. До речі, брати батька письменника створили перші театральні трупи у нашій країні, і навіть можна назвати їх засновниками сучасного румунського театру. Сам національний поет Міхай Емінеску був шанувальником театральних труп дядьків драматурга Караджале, а їх дружба сягає цього часу».
Куратор Моніка Бостан розповіла і про експонати музею: «У другому залі музею ми відновили так би мовити всесвіт будинків, в яких жив Караджале. Відомо, що письменник ніколи не мав власного будинку, він усе життя прожив в орендованих будинках, доказом цього будучи й новела Шукаю хату – здається, він завжди шукав ідеального будинку. На стіні – кришталеве дзеркало з рамкою з рожевого дерева, яке належало письменнику, а посеред залу – круглий стіл. Меблі в цьому залі, тобто стіл, стільці, диван, килим на стіні належать письменнику, а також дві оригінальні картини, глиняний горщик і пивна кружка з кришкою. Теж тут можна побачити оригінальний портрет Емінеску, який дуже цікавий тим, що він зроблений на склі. Хоча всім відомі розбіжності у поглядах між Караджале та Емінеску, які дружили ще з підліткового віку, відомо що після смерті Емінеску, 15 червня 1889 р., Караджале присвятив йому статтю Нірвана, в якій описує Емінеску як красивого ангела. Фотографії підлітків Емінеску та Караджале вітають нас на холі, так само й менш відома фотографія Караджале – зроблена коли йому було 20 років і відвідував уроки своїх дядьків в Консерваторії драматичного мистецтва, погруддя письменника, зроблене скульптором Іоном Жалею, карикатури, ескізи костюмів, галерея портретів акторів, які з часом втілили в життя персонажі Караджале, портрет дочки письменника Екатерини Караджале у зрілому віці, намальований художницею Родікою Маніу, а над цим портретом висить – картина, на якій намальований будинок, в якому драматург жив у Бухаресті. До речі, цей будинок існує й зараз на вулиці Марії Росетті, а навпроти розташований пам’ятник письменника».
На закінчення візиту до Музею Караджале в м. Плоєшть, куратор Моніка Бостан розповіла про заходи, що організуються у музеї: «Інформацію про заходи, які ми проводимо в музеї, менш відому інформацію про експонати, що перебувають у спадщині музею, можна знайти на нашій сторінці у Facebook, на веб-сайті Музею історії та археології повіту Прахова, і ми чекаємо гостей до захоплюючого світу Караджале та його пам’ятних персонажів».
