Народження демократичного громадянства. Жінки та влада в сучасній Румунії.

У присвяченому жінкам місяці, у книгарні Гуманітас, що розташована поруч з парком Чішміджіу, відбулася презентація книги «Народження демократичного громадянства. Жінки та влада в сучасній Румунії».

Monica Chiorpec, 15.08.2020, 06:20

У присвяченому жінкам місяці, у книгарні Гуманітас, що розташована поруч з парком Чішміджіу, відбулася презентація книги «Народження демократичного громадянства. Жінки та влада в сучасній Румунії». Авторки книги: Марія Букур та Міхаєла Мірою. Тема книги – сприйняття жінок у
посткомуністичній Європі. Марія Букур – професор гендерних досліджень Університету Індіани, Сполучені Штати Америки. Співпраця щодо цієї книги була для неї чудовою своєчасністю: «Весь проєкт був позначений ще від початку моєю дружбою з Міхаєлою (н.а. Мірою). За цей період ми багато читали і розмовляли. Все тривало 10 років, але я думаю, все того варте. Я багато чому навчилася. Раніше я не думала так нормативно, як думаю зараз. Це, на мій погляд, виграш. Моя міждисциплінарність
надзвичайно розширилася, і це для мене надзвичайна річ. Шанс познайомитися з цими жінками, яких вже знала Міхаєла, був шансом мого життя».

Однак польові
дослідження мали як результат історію жінок у Румунії після 1990 року. Книга Марії Букур та Міхаєли Мірою є, також, першою такого роду ініціативою, опублікованою румунською мовою: «Розділ історії та історичної контекстуалізації дослідження на початку не
був запланований. Ми зробили польове
дослідження, яке хотіли проаналізувати, і зрозуміли, що насправді немає історії
жінок румунською мовою, яка пояснювала би як можна розуміти ці голоси, чому вони є
такими, якими вони є, чому вони живуть у тих поселеннях, які структури та гендерні норми призвели до правових,
освітніх, політичних норм тощо».

Міхаєла Мірою – професор політології в Бухарестській національній школі політичних та адміністративних
досліджень. Вона є ініціатором феміністичних та гендерних досліджень в Румунії
та Докторської школи політології. Книга, презентована в книгарні Гуманітас, була спочатку особистим демаршем: «Книга, певним чином, була, мабуть, першим моментом, коли я подумала, що повинна звернути увагу на тих жінок, які виховали мене, як покоління, а потім на тих, що послідували згодом. Практично, йдеться про покоління бабусь-матерів-дочок. У цій книзі я не замислювалася. Так склалася ситуація. Чудовими є три інтерв’ю, наприклад, дуже довгі, по принаймні 5-6 годин».

Протягом усієї новітньої історії, жінки боролися за їх моральне та інтелектуальне визнання, а також за визнання їх громадянами з повними політичними та громадянськими
правами. Румунки, навіть найстаріші, мають це громадянське почуття. Міхаєла Мірою: «Політична культура цих жінок є надзвичайною. Вони не є складними жінками, але зрозуміло, що вони мають поняття інтересу, яке можна вирішити
політично. Цілком зрозуміло, що, з їхньої точки зору, демократія та вид політики, в якій зникла мораль, не є політичною у
розумінні науки та практики спільного життя, це не має нічого спільного із
загальним благом. Вони почували б себе чудово в консолідованих демократіях,
таких, як у скандинавських країнах».

Дослідження проведені в н.п. Синкрай, трансільванському селі в самому серці Румунії, дали Марії Букур та Міхаєлі Мірою можливість ознайомитись з історіями життя деяких простих, але
неординарних жінок: «У книзі можна бачити їхню еволюцію, незалежно від того, чи то йдеться про 80-річні мало освічені жінки, або про міщанки, багато з них лікарі, викладачі,
інженери, тобто високо кваліфіковані жінки. Вони дуже подібні що стосується прагнень та проблем, а також подібні в тому,
що вони не підтримують варіант розмежування між мораллю та практикою політики. Книга саме це й заохочує».

Опубліковану наприкінці 2018 року в США, в Indiana University Press,
книгу тепер можна знайти на полицях видавництва «Гуманітас», у колекції «Новітня історія», у перекладі та адаптації Магди Драгу та Міхаєли Мірою: «Звичайно, книга повинна мати румунську версію, в якій вільно розмовляється румунською мовою, в якій ми повертаємося до тих інтерв’ю румунською мовою. Їх мова жива, цікава. Я робила ці польові дослідження в Синкрай ще коли ті бабусі пенсіонерки допомагали онукам, які не могли знайти місце праці, і коли відплив молоді за кордон не був таким чисельним. Насправді це жива історія, пережита історія, про яку вони мають роздуми. Якою була ця
історія, ви не дізнаєтесь від нас, а від них самих, що, на мою
думку, дуже добре. З їхньої точки зору, немає громадянства, зосередженого
виключно на правах, без дублювання громадянства, зосередженого на догляді. Для
них орієнтир «допомога», як щоденна етика та практика, є частиною того, як вони
думають про себе як про людей».

Усі, хто цікавиться
історією посткомуністичної Європи, можуть ознайомитися зі змістом книги «Народження демократичного громадянства. Жінки та влада в сучасній
Румунії», написаній Марією Букур та Міхаєлою Мірою, де обговорюються довідкові питання як у Румунії, так і у двох
інших країнах колишнього радянського блоку, Польщі та Угорщині.