«Справа інженера Урсу», документальний фільм про пошуки справедливості

Нещодавно у великий прокат вийшов шокуючий документальний фільм «Справа інженера Урсу», знятий Лівіу Тофаном та Шербаном Джорджеску, про пошук справедливості в системі, яка їй протистоїть.

Коріна Сабеу і Василь Каптару, 20.04.2024, 06:27

Понад 30 років Андрей Урсу бореться за правду про смерть свого батька. Георге Урсу був убитий у в’язниці «Секурітате» після того, як засудив рішення Ніколає Чаушеску припинити укріплення будівель, пошкоджених землетрусом 1977 року. Нещодавно на екрани кінотеатрів вийшов шокуючий документальний фільм «Справа інженера Урсу», знятий Лівіу Тофаном та Шербаном Джорджеску, про пошук справедливості в системі, яка їй протистоїть. Режисер і журналіст Лівіу Тофан двадцять років працював у румунській редакції Радіо Свобода.

Як співрежисер документального фільму «Справа інженера Урсу» він розповів про дві історії, які лежать в основі розповіді фільму: «Під назвою «Справа інженера Урсу», представлені дві історії двох інженерів Урсу, батька і сина. Це символічні історії, історія Георгія Урсу важлива для історії Румунії під час комуністичного режиму у 80-х роках, а історія Андрея Урсу – для сьогоднішньої Румунії, і зосереджена на його 30-річній боротьбі в судах за справедливість для свого батька. Є дві історії, які починаються з землетрусу 1977 року, я б сказав, дві історії з червоною крапкою: одна червона крапка на комуністичній Румунії, а інша червона крапка на правосудді в демократичній Румунії. На жаль, друга історія, історія Андрея Урсу, не набагато більш обнадійлива, ніж історія Георгія Урсу. Ось і зараз, через 35 років від Антикомуністичної революції 1989 року, ми чекаємо на справедливий вирок у справі про смерть дисидента Георгія Урсу, вирок, який має бути правильним не тільки з юридичної точки зору, але й з історичної точки зору. Особистості Георгія та Андрея Урсу надзвичайно сильні і слугують справжніми прикладами для наслідування в суспільстві, настільки ж заплутаному, яким є наше суспільство сьогодні. Перед нами два рідкісних приклади для наслідування, два приклади для наслідування, які є основою фільму. Георге Урсу був убитий міліцією та колишньою Секурітатє, тому що він відмовився йти на компроміс у розслідуванні, ми знаємо це з документів комуністичної секретної служби. Він категорично відмовлявся залучати своїх друзів до розслідувань Секурітате і був настільки категоричним, що його розтоптали ногами. Він – взірець честі і прямоти, який ніколи ні на секунду не відступав від своїх принципів. А його син – людина, яка фактично жертвує своїм життям заради ідеалу. Андрей Урсу двічі фактично ставив своє життя на карту, оголошуючи голодування за свої ідеї, вважаючи свої ідеї важливішими за своє життя. У цьому, власне, і полягає цінність фільму: у силі цих двох прикладів для наслідування.»                 

Перший показ документального фільму відбувся влітку минулого року, за кілька днів до оголошення остаточного вироку Вищого касаційного суду. Незважаючи на ретельно сконструйовану справу, підсудні були виправдані і фільм залишається єдиною формою справедливості та визнання у справі дисидента Георгія Урсу. Говорить Лівіу Тофан, співрежисер документального фільму «Справа інженера Урсу»: «Значна частина фільму – це боротьба Андрея Урсу за справедливість. Уся хронологія проблем і перешкод, з якими він зіткнувся з 1990 року, в різних формах: затягування, відмови, аргументи на кшталт «сплив строк давності», одним словом, безліч перешкод. Згадаймо, що після 1990 року один з двох обвинувачених, Васіле Годіш, один зі слідчих, винних у смерті Георгія Урсу, вже не був офіцером Секурітате. Натомість, він багато років був співробітником Румунської служби інформації, тому залишився в системі, в системі, яка завжди виступала проти Андрея Урсу. У 2000 році, у відчаї, Андрей Урсу вперше оголосив голодування. Він оголосив два найсерйозніших голодування і обидва рази виграв, саме тому, що влада зрозуміла, що він не жартує і готовий померти за свої переконання. І тоді вони відступили. Тож у 2000 році справу передали прокурору Дану Войні, який продовжив розслідування. Вруге Андрей Урсу оголосив голодування в жовтні 2014 року, коли знову опинився в повній безвиході. Тоді також, у передвиборчому контексті тієї осені, влада знову пішла на поступки. Це був насправді великий обвал, коли все, в чому Андрею Урсу було відмовлено раніше, раптом було визнано. Лише тоді було визнано розслідування двох колишніх співробітників служби безпеки – Маріна Пирвулеску і Васіле Годіша. До 2014 року система просто відмовлялася допустити розслідування справ колишніх співробітників Секурітате.»

Знятий компанією Kolectiv Film у копродукції з Фондом ім. Георгія Урсу, Victoria Film, Асоціацією Follow Art та Румунським суспільним телебаченням, цей документальний фільм вже мав низку спеціальних показів протягом 2023 року в кінотеатрах Cinema Union, Cinema Eforie, а також у кінозалі Музею румунського селянина та Кіносаду, а також на кількох фестивалях кіно – Кінофестивалі Трансільванія у Сібіу та Орадя, Фестивалі кіно та історії в Ришнові, на Сторіччі Моніки Ловінеску у Фелтічень та в кількох містах за маршрутом Каравану Міжнародного кінофестивалю «Трансільванія».