Виклики міграції та насильство щодо жінок
Підписант Конвенції Ради Європи про боротьбу з насильством щодо жінок, Румунія також має закон проти насильство в сім'ї, прийнятий в 2012 році, який передбачає також видачу наказу про захист від агресорів.
Christine Leșcu, 11.10.2017, 08:57
Підписант Конвенції Ради Європи про боротьбу з насильством щодо жінок, Румунія також має закон проти насильство в сім’ї, прийнятий в 2012 році, який передбачає також видачу наказу про захист від агресорів. Проте статистичні дані не дуже обнадійливі: 30% румунок зазнали певної форми фізичного та / або сексуального насильства, але лише 23% повідомляли про найбільш серйозні інциденти поліції. Фактично, насильство щодо жінок, на жаль, є більш поширеним явищем у Європі, ніж можна було б подумати на перший погляд.
Юрґіта Паужайте, експерт Європейського інституту ґендерної рівності – агентство ЄС, розташоване у Вільнюсі – пропонує нам останні дані з цього питання: Згідно з даними Агентства ЄС з Основних прав, 33% жінок зазнали різних форм фізичного чи сексуального насильства від 15 років. 18% жінок були переслідувані, щоб були побиті, а 55% – зазнали сексуального насильства. Якщо ми говоримо про сексуальні домагання, то чоловіки на вищих посадах взагалі практикують домагання. У випадку домашнього насильства жінки часто страждають від дій їхнього інтимного партнера, будь то поточний партнер чи колишній. На жаль, це поширене явище, і будинок не є найбезпечнішим місцем для жінок.
Що стосується жінок, які залишають Румунію заради робочого місця або більш пристойного життя в інших країнах ЄС, то початкові надії іноді можуть призвести до певних форм насильства. Сільвія Думітраке, голова Асоціації румунських жінок в Італії, вводить нас у світ постраждалих від насильства: Багато жінок, які приїжджають до Італії, постраждали від домашнього насильства ще в Румунії. Це одна із основних причин для багатьох з них залишити Румунію. Перша форма насильства, яку переживають жінки, які йдуть на заробітки відбувається в Румунії, в тому сенсі, що вони повинні залишити сім’ю та діти. Не всі жінки усвідомлюють це, вони мають стимул жертвування, і часто навіть не вибирають. Інша форма насильства полягає в тому, що вони живуть ізольованими, в будинку без доступу до соціального життя та приватного життя. Я маю на увазі тих, хто працює в італійських будинках доглядальницею. У них є тільки один день вільний на тиждень, але їм не вдається мати приватне життя. Іноді вони працюють без документів, що є також формою насильства.
Багато румунів в Італії є жертвами певного виду насильства: торгівля людьми з метою праці. Деякі їхні випадки, які можна легко назвати сучасним рабством, також були представлені в міжнародній пресі, особливо в провінції Рагуза, що на Сицилії. Сільвія Думітраке розповідає: Особливо в цій області більшість представляють жінки. На жаль, переважна більшість жінок румунського походження. Вони живуть у дуже важких умовах, в імпровізованому житлі з картонними стінами, іноді з їхніми дітьми. Там, на Сицилії, вони мають невеликий доступ до питної води або Інтернету, щоб спілкуватися, отримувати інформацію та просити допомогу. Вони живуть ізольованими у багатьох кілометрах від першого населеного пункту. Вони також не мають доступу до санітарних одиниць. Діти не зараховуються до школи. Крім того, оскільки такий спосіб життя в Італії не визнається, у цих людей навіть немає документів про легальне проживання. Вони також не існують з точки зору італійської влади.
У 2003 році Сабіна покинула Румунію і поїхала в Іспанію з посади вчителя географії, щоб слідувати за її чоловіком. Після 14-ох років, що минули з того часу, вона працює в Мадриді в реабілітаційному центр для жінок, які стали жертвами насильства в сім’ї. Тут вона більш точно ознайомилась з проблеми побитих жінок і, особливо завдяки директору цього центру, зуміла пояснити свої страждання. Послухаймо Сабіну: Я пережила досить складну ситуацію, але не потрапила до Центру відновлення або притулку, хоча мені запропонували. Так нас румунок навчили, незалежно від того, що відбувається, не йде в поліцію, не викривай, нікому не кажіть, що з вами відбувається … Я подібне пережила і розповіла свою історію, що саме сталося зі мною. Це був випадок внутрішнього психологічного насильства. Я, в Румунії, закінчила факультет. Той факт, що потрапила до Іспанії і не займалась роботою, для якої я була підготовлена, я трішки депресувала. Я прибула сюди проти мого бажання, де я сама без рідні. Я повинна була робити тільки те, що мені казали, завжди виникали дискусії.
В її житті переважав її колишній чоловік, вважає тепер Сабіна. Як вона зуміла позбутися цієї домінації? По-перше, вона отримала психологічну допомогу: Мій безпосередній начальник відправила мене до терапевта. Мені довелося поговорити з психологом, який спеціалізувався на домашньому насильстві. І тому я дізналась, яка проблема у мене, тому що я цього раніше не розуміла. Тут я думала, що проблеми з грошима, дітьми, щоденним стресом, як і з тим фактом, що ми не жили самі в квартирі, не давали мені зрозуміти, з чим я стикаюся. Я була якось змушена замкнутись у собі, тому що, коли я почала розповідати батькам, сестрі з чим я стикаюсь, мене обвинувачували, що я божевільна або зла. Я бачила багато випадків, і протягом п’яти років відколи я працюю для цієї пані, я дізналася різні історії про життя жінок. Коли ви залежні емоційно від якоїсь людини – у моєму випадку від мого колишнього чоловіка – і намагаєшся зробити все правильно, щоб не трапилось поганих речей через тебе – все це змушує тебе забути про себе і поставити себе на останнє місце.
Окрім цих емоційних та психологічних наслідків, насильство щодо жінок також має економічні наслідки. За даними Європейського інституту ґендерної рівності, лише витрати на насильство в сім’ї становлять 109 мільярдів євро щорічно, що покриває витрати на охорону здоров’я, спеціалізовані служби захисту жінок та економічні витрати, пов’язані з відсутністю на роботі.
