Виступ за гідність
Питання людей з психічними розладами ніколи не обговорювалося в Румунії з точки зору прав людини.
Ana-Maria Cononovici, 27.11.2013, 03:36
Питання людей з психічними розладами ніколи не обговорювалося в Румунії з точки зору прав людини. Хоча деякі міжнародні інститути висловили заклопотаність з приводу того, як ці люди лікуються в психіатричних закладах в Румунії (що належать Міністерству охорони здоровя, Національному управлінню з питань інвалідів і Національному управлінню з питань захисту дітей), чинне законодавство ще не забезпечує необхідні гарантії для їхнього захисту, вони будучи насправді позбавлені прав та свобод. У цьому контексті, Центр правових ресурсів (ЦПР) започаткував програму “Виступ за гідність”, метою якої є створити незалежний механізм моніторингу за виправно-трудовими установами (у тому числі психологічними центрами). Програма, також, спрямована на поліпшення правової та інституційної бази у сфері захисту прав осіб з психічними розладами та підвищення здатності до інтеграції та повернення людей з психічними розладами у громади.
Чому можна говорити про порушення основних прав для осіб, що утримуються у дитячих будинках, пояснює Джорджіана Марінеску, виконавчий директор Центру правових ресурсів: “Позбавлення волі не означає тільки арешт або утримання у вязниці. Означає й жити в дитячих будинках, звідки не можна вийти за бажанням. Те саме стається і з тими особами, що проживають в центрах для людей з фізичними або психічними розладами, в психіатричних стаціонарах або в нейро-реабілітаційному центрі. Нікому не дозволено звідки вийти. Людина знає коли заходить туди, але ніколи не знає, коли вона звідти вийде, так що це можна назвати позбавленням волі. І тоді, якщо це позбавлення волі, то вони повинні користуватися всіма правами, якими користуються увязнені, але набагато більше ніж ув’язнені тому що їх вважають вразливими групами людей, які потребують більшого захисту”.
Ще від самого початку, програма «Виступ за гідність» торкнулася декількох випадків порушення прав людини в дитячих будинках. Про ці ситуації дізнався і Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Попри бажання вирішити ці ситуації, Центр з питань правових ресурсів, своїми представниками, бореться з усіх сил усунути системні проблеми. Одна їз ситуацій про яку дізнався ЄСПЛ це історія ромського хлопця, покинутого батьками при народженні, ВІЛ-інфекованого, розумово відсталого та хворого на туберкульоз, який помер у 19-річному віці, після перенесення його з центру для неповнолітніх до центру для осіб з проблемами психічного здоровя. Звали його Валентин Кимп’яну. Про це розповість Костянтин Кожокаріу, адвокат неурядової організації Інтерайтс: “Ми скаржилися на порушення багатьох прав з Європейської конвенції з прав людини: права на життя, права на свободу, права на приватне життя, права не піддаватися дискримінації, права на ефективний засіб правового захисту. У принципі, Кимп’яну був одним з тих людей, які чекали милості від влади, і влада зловжила всіма його правами, не надавши йому ніякого захисту. Ми звернулися до Суду з проханням надати ефективний захист особам з вадам і визнати їх спеціальні ситуації. Ці люди так чи інакше є невидимими і стають видимими завдяки історії Валентина Кимп’яну. Проблеми носять структурний характер і тому рішення повинні бути знайдені”
Людина, яка особисто розслідувала справу Кимп’яну у 2004 році, Джорджіана Паску, менеджер Програми «Виступ за гідність», пояснила чому ситуація цього хлопця стала справою-символом: “Це історія молодої людини, якій у лютому 2004 року тільки що виповнилося 19 років. Тут ми маємо всі елементи, це молода і беззахисна людина з психічними проблеми, людина покинута батьками. Це вказує нам на системну проблему, а саме, що всі працівники медичної системи відіграють дуже важливу роль. Ми не повинні мінімізувати роль соціального працівника, який складав рапорти, роль голови Повітової ради, роль вихователя, який, найїмовірніше повиннен був супроводжувати Валентина. Однак, Валентин був переведений з одного центру в інший як звичайний предмет. У документі, на основі якого був переведений Валентин зазначено: передається обладнання та дитина. Ситуація є більш ніж драматичною.”
Відвідуючи кілька дитячих будинків, доповідачі Центру правового захисту запримітили серйозні порушення, але й шукали зрозуміти звідки походять ці проблеми. У більшості випадках, жорстоке поводження щодо цих дітей має кілька причин. Перш за все, йдеться про структуру центрів, які не поважають потреби з абілітації та реабілітації цих молодих людей, які є неповнолітніми з різними вразливостями і вимагають окремої уваги. Крім того, персонал цих центрів є чисельно недостатнім і неадекватним що стосується підготовки. Іншою причиною є відсутність фінансової мотивації і безперервної професійної підготовки для всіх категорій фахівців, що працюють в таких центрах. І останній недолік полягає у відсутності інструментів оскарження зловживань цими молодими особами і відсутності механізму, який дав змогу цим підліткам мати доступу до системи правосуддя, що й призвело до ситуації, що Центр правового захисту бореться за право представляти цих молодих людей перед державою.
