Відкрий для себе таємниці районів Бухареста

З настанням літа, коли атмосфера запрошує всіх нас до прогулянок і день є досить довгим, щоб дозволити зробити це не кваплячись, місто починає, так само, показувати свої найкращі приховані скарби.

Christine Leșcu, 01.07.2015, 01:48

З настанням літа, коли атмосфера запрошує всіх нас
до прогулянок і день є досить довгим, щоб дозволити зробити це не кваплячись,
місто починає, так само, показувати свої найкращі приховані скарби. Протягом
декількох років, в столиці, особливо влітку, проходять вуличні фестивалі, такі
як «Жінки на Матасарь, насправді ярмарка дрібних торговців і ремісників,
що проходить на одній з вулиць Старого Бухареста: вулиці Mатасарь.

Протягом
декількох днів, на початку червня, вулиця закрита для автомобілів і повернута
пішоходам, для того щоб, перетинаючи місто пішки, мешканці Бухареста краще
ознайомилися би з ним. Юліан Векерян, організатор фестивалю Жінки на
Матасарь вважає, що таким чином, Бухарест стане містом людей, не тільки
автомобілів. Послухайте його: Просто-на-просто ми намагаємося зібрати спільноту
разом, щоб люди пригадали собі, що вони не є тільки пересічними людьми, що
живуть на одній вулиці, а утворюють громаду. У XIX столітті, мешканці вулиці
були дуже об’єднаними між собою. У районній корчмі, у церкві та в громадській
лазні люди збиралися і обмінювалися думками. Точно так же, ми намагаємося
відродити дух громади, за допомогою якого люди можуть створювати гарні речі
разом.

Уже вп’яте, міський фестиваль
Жінки на Матасарь пропонує, окрім дружньої атмосфери, концертів на
відкритому повітрі, ремісничих виробів для продажу – від одягу, ювелірних і
косметичних виробів до продуктів харчування, – але також інформацію про те, як
можна допомогти своїм сусідам через НУО. Все це не тільки, щоб пробудити дух
громади, а й забезпечити іншу репутацію вулиці, яка в роки 1990 – 2000 рр.
отримала сумну репутацію, пов’язану з проституцією, яка практикувалася в
будинках на вулиці Матасарь. Але ця вулиця має іншу історію, яку Румунська
асоціація з питань культури, освіти та нормальності пропонує столичним жителям
відкрити, прогулюючись по ній пішки. В ході Фестивалю Жінки на
Матасарь вищенаведена асоціація організовує прогулянки по старому
передмісті, в яких представлена і історія зони, однак живим завдяки своїм
деяким будівлям.

Але що відбувалося у минулому на цій вулиці, дізнаємося від Крістіана Андрея Йосипа, члена
Румунської асоціації з питань культури, освіти та нормальності: Історія
передмістя Матасарь є давньою. Вулиця є дуже старою, засвідченою в документах
від 1770 року. Назва вулиці походить від колишніх торговців шовку. Вулиця та
прилегла її територія набули поганої слави після революції, зокрема, через
проституцію і торгівлю наркотиками. Ідея цього фестивалю саме від цього й
рушила: від відродження зони, щоб показати, що можна змінити погляди,
менталітет і навіть звички.

Якщо
у східній частині Бухареста локалізована й найбільша частина ранньої історії
міста, ані про північну частину міста не можна забути. Нещодавно, студенти
Університету архітектури та містобудування разом зі Спілкою архітекторів закликали всіх бажаючих ознайомитися з
ізольованим районом столиці, розробленим в стилі американського передмістя – під назвою Букурешті Ной (укр.Новий
Бухарест)… . Все почалося в кінці XIX століття, коли адвокат Ніколає
Базілеску розділив свій земельний маєток на ділянки, які потім продав за
низькими цінами тим людям, які бажали збудувати собі будинки неподалік від
столиці. В результаті цього виник мальовничий район, що хоча він подібний на
американське передмістя, є все таке сумішшю між міським і сільським.

Специфіка
та історія зони представлені теж протягом декількох довгих прогулянок,
невтомними членами Румунської асоціації з питань культури, освіти та
нормальності. Едмонд Нікулушке про район Букурешті Ной (укр. Новий Бухарест) та
Ніколая Базілеску: Новий район повинен був мати все: церкву, школу, парк і
т.д. Базілеску швидко продав земельні ділянки, побудував чотири заводи, які б
економічно підтримували тутешню громаду. Цегельний завод, наприклад, ніколи не
мав прибутку, бо його було збудовано виключно для будівництва будинків
мешканців району. Була збудована навіть приватна залізнична лінія, що
пов’язувала цей район із Старим містом. Плани сім’ї Базілеску були великими,
але не всі вони були доведені до кінця, тому що доля цієї сім’ї була зламана
після приходу комуністів до влади.

Але
ця доля не була зламана, перш ніж дати столиці новий район. Архітектор Тудор
Еліан описує його нам: Специфікою району є нормальність. Це будинки, що
виглядають дуже характерно для Бухареста: будиночки з декількома кімнатами,
садком біля хати, для овочів або для
квітів. Нічого такого вражаючого. Цей тип будинків є скоріше специфічним
для мешканців столиці, які проживають тут протягом кількох поколінь, ніж тих,
які недавно переселилися з села, які швидко модернізуються і очікують на щось
інше від столиці.

І
хоча цей тип проживання все ще існує, йому загрожує модернізація. Щоб показати
цю небезпеку, студенти Факультету Архітектури зорганізували фотовиставку прямо
у дворі типового будинку району Букурешті Ной. Про специфіку виставки, на цей
раз, розповідає архітектор Тудор Еліан, координатор студентів: Повільно,
наші плани переросли від шкільного проекту на проект, який прагне прийти на
допомогу Асоціації Рятуйте райони Демероая та Букурешті Ной, яка бореться в суді
у зв’язку з декількома беззаконнями, що відбуваються в цих районах. Йдеться про
побудову незаконних або таких, що не відповідають дозволам на будівництво,
будинків. Ми зробили, в цьому контексті, невелику фотовиставку, що показує
звичайний характер архітектури та дуже приємну атмосферу в районі. Виставка,
також, пропонує ряд альтернативних проектів для нових будівель, проектів, які
починаються з глибокого знання мешканців району і які мають в основі архітектуру вже існуючих тут будинків.

Виставка
Проживання в районі Букурешті Ной супроводжувалася протягом
декількох днів джазовими концертами, виступами та дискусіями, які пройшли у
дворі типового будинку цього району.