Насильство серед дітей

Результати дослідження про емоційне насильство серед дітей, проведеного неурядовою організацією Врятуйте дітей.

Christine Leșcu, 01.06.2016, 09:58

Безневинні, ніжні, грайливі або сором’язливі діти, після
того як записані в дитячий садок або в школу, вони часто залишають сімейне захисне
середовище та роблять перші кроки в напрямку створення своїх власних відносин в рамках більшої групи. Як це відбувається та які зміни мають
місце у поведінці дітей, щоб вони були прийняті до окремої групи, щоб подружитися або здобувати
пошани від інших учнів, батькам зазвичай невідомо. Батьки із дивуванням виявляють цю реальність, яка іноді їм
подобається, а іншим
разом – ні, як наприклад у випадку насильства або приниження серед дітей.

Емоційне насильство, яке присутнє
в кожному суспільстві, в нашій
країні було більш детально розглянуто лише в останній час, через проведене
соціологічне дослідження неурядовою організацією Врятуйте дітей. Перший висновок
дослідження є наступним:
насильство
над однолітками має як джерело поведінку дорослих. Деталі подає психолог
Діана Стенкулеску: Найчастіше, діти навчаються емоційному насильству,
існує зв’язок між насильством
серед дітей і знущанням
над ними особливо в
сім’ї. Іншими словами, діти, яких б’ють батьки вдома, вони у свою чергу несуть агресивну
поведінку до школи, або вони пристосовуються терпіти цьому виду агресивної поведінки, без того щоб оскаржувалися, отож вони стають жертвами.

Із точки зору психологів та педагогів у
випадках насильства в школі, всі діти – навіть агресори є в дійсності жертвами. Зазнавши насильства, дитина, як правило, засвоює агресивну
модель поведінки. Окремі діти лякають своїх колег, через неодноразові образи або вдаючись до фізичної та вербальної агресії та запланованого виключення з групи друзів. Хоча діти потерпають від насильства ще від початкової школи, емоційне насильство серед дітей частіше має місце в середній школі та в ліцеї. Саме тому громадська організація Врятуйте дітей провела дослідження серед цієї вікової категорії, в тому числі серед батьків. Психолог Чіпріан Гредінаріу розповість у
чому полягає цей вид насильства: Йде мова про виключення з групи друзів,
такими словами як:
Не грайся з нами!,
Не працюй з нами!. Потім слідують моделі поведінки, пов’язаних із загрозою фізичного насильства або приниженням, аж до знищення особистих предметів та фізичного насильства.

Соціальна маргіналізація є
ще одним проявом насильства.
Поширення чуток і брехні є іншою
формою емоційного насильства, яка особливо присутня в онлайн-середовищі. Зазвичай конфлікти виникають через нерозуміння індивідуальності окремої
дитини. Діана Стенкулеску: Йде мова про зовнішній вигляд дитини, як
наприклад надмірна її вага або про дітей з фізичними вадами, про тих, хто відрізняються
від групи дітей своїми аксесуарами таких
як: геджети, телефони, сумки тощо. Йде мова також
про відмінну поведінку.
Іноді достатньо, щоб дитина була сором’язливою або не дуже популярною в своєму класі, щоб стала жертвою. У іншому випадку
досить, щоб дитина
була більш амбітною, більш відповідальною, щоб привернути негативну увагу з боку класу. Жертвами також
стають діти з проблемами
психічного здоров’я, які мають специфічну поведінку:плачуть легко, не знають як поводитися з колегами.

За даними соціологічного дослідження, твердження свідків випадків насильства є відмінними від тих, хто стали жертвами або є агресорами. Соціолог Чіпріан Гредінаріу: Давайте почнемо з виключенням
з групи друзів. Двоє
з 10 опитаних дітей ствердили, що вони виключили когось в групи або, у свою чергу, були виключені. Щодо загрози фізичного насильства і
приниження,
20% дітей ствердили, що вони неодноразово принижували іншу дитину або своїх однолітків, у той час як 29%
учнів сказали, що
вони були жертвами загрози фізичного насильства, в той час як 16% з опитаних зізналися, що вони неодноразово вдарили іншу дитину. Що стосується жертв, 32% дітей ствердили, що вони були вигнані або штовхані іншими дітьми, 39% отримали легкі тілесні удари з боку інших дітей, в той час як 16% заявили, що вони неодноразово були побиті. Взамін, 75% дітей визнають, що у
школах наявне фізичне насильство, 58% ствердили, що це має місце в класному залі, 70% дітей говорять
про насильство в
Інтернеті, а 50% визнають, що випадки насильства мають місце і в колі
друзів.

Але, мабуть одним з найцікавіших виявлених результатів
дослідження про насильство в школі стосується думки дітей про втручання дорослих у цих випадках. Діана Стенкулеску
пояснює: На жаль, у румунській системі освіти, вчителя або іншого дорослого присутнього в школі рідко дитина сприймає як джерелом допомоги для вирішення вищезгаданих
ситуацій. Багато дітей ствердили,
що якщо говорять про насильство, вони вважаються
донощиками, а ця поведінка не є хорошою. Крім того, викладачі стверджують, що їхня робота не полягає в вирішенні таких ситуацій, зокрема тому що
вони мають місце дуже рідко у класному залі. Ці випадки зазвичай відбуваються на коридорах, в туалеті на шкільному дворі або біля школи. Вчителі вважають, що нагляд за дітьми у цих місцях не передбачено у трудовому договорі, у тому значені, що
вони не повинні бути у вищезгаданих місцях.

Хоча проведене дослідження організацією Врятуйте дітей показує, наскільки серйозним є насильство
в школах, на рівні
Міністерства освіти та Шкільних інспекторатів не
має спільної стратегії по боротьбі з емоційним насильством. І це відбувається, в умовах коли Всесвітня організація охорони
здоров’я вважає емоційне насильство, поряд з способом виховання дитини батьками,
найбільшими факторами
ризику для психічного здоров’я дітей та підлітків.