Нетрадиційні методи лікування дітей з вадами
Надана допомога батьками, у перші роки життя дітям з вадами упродовж часу повинна скоротитись, оскільки вони будуть змушені засвоїти навички, щоб стати незалежним і в змозі заробити на хліб.
Christine Leșcu, 10.09.2014, 11:17
Надана допомога батьками, у перші роки життя дітям з вадами упродовж часу повинна скоротитись, оскільки вони будуть змушені засвоїти навички, щоб стати незалежним і в змозі заробити на хліб. Таким чином, асоціації, які підтримують їх завчасно ініціюють діяльності та уроки у цьому сенсі. Йдеться і про “Освітній центр Ралука” асоціація з міста Клуж, що надає допомогу молодим людям з синдромом Дауна. Центр був заснований Адріаною Аврам та її чоловіком, які вирішили допомогти цим молодим людям, але й їхній дочці Ралука.
По закінченні школи, Ралука залишилися за межами суспільства, вважає її мати, тому що її ніде не приймили на роботу. Адріана Аврам: “Професійна діяльність почала проводитися навесні 2013 року, коли я облаштувала напівпрофесійну кухню, у відкритті якої взяв участь перший переможець конкурсу MasterChef Румунія. Я побачила тоді, що ці молоді люди справляються на кухні, вони готували страви разом з переможцем. З цієї нагоди, ми подумали відмовитись від зроблених вдома бутербродів і готувати обід в рамках асоціації. З тих пір, двоє молодих людей щоденно працюють на кухні.”
Крім кулінарії, молодим людям Освітнього центру Ралука дуже подобається малювати, робити квіткові декори та прикраси на свята. Тому і здобуті ними навички будуть спрямовані на подібні галузі. Адріана Аврам: “Навіть цього року діти здобули фах квіткового декоратора. Тепер ми готуємо працівників у сфері торгівлі, але їхні шанси отримати роботу невеликі. Причиною є незнання потенціалу цих людей. Кожен поспішає, і ні у кого немає терпіння з людьми з синдромом Дауна. Ми вирішили цього року відкрити захищений центр, де всі ці люди можуть працювати. У той же час, ми прагнемо зробити щось у продовольчій сфері. Я ще не знаю, що саме буде оте “щось”, тому що ми стикаємось з упередженнями та стриманістю.”
Місце, де молоді люди з синдромом Дауна не зіткнулися з упередженням це піцерія в Клужі, де в даний час один з молодих людей Освітнього центру Ралука проводить практику з надією, що в певний момент, він і інші молоді люди будуть там працювати.
Більш відома за кордоном, ніж в Румунії, дислексія- це нездатність оволодіти навичками читання текстів, що починає бути помітним в шкільні роки дитини. Тому може виникнути у дітей з нормальним коефіцієнтом інтелекту і проявляється труднощами читання, письма та складання тексту. Труднощі можуть виникнути і в навчанні математиці, що називається дискалькулія. Для них, і для їхніх батьків, компанія OMV Румунія провела перший табір для розвитку особистості та креативності дітей та підлітків з дислексією в Румунії, за підтримки Румунської Асоціації дітей, які страждають на дислексію в Тиргу-Муреші. Табір є частиною соціальної програми: “Продовжуйте читати” перша програма в Румунії, присвячена дислексії. Анджела Іон, актриса, засновник «Бухарестської Асоціації дітей з дислексією” і мати дівчинки, яка страждає від дислексії, представить структуру табору: “На першому етапі приїхали діти віком до 10 років і група їх старших братів, які, в свою чергу, страждали від психічних розладів, але яких вони у переважній більшості подолали. До них відноситься і моя 15 річна дочка та ще одна 17 річна дівчина, як і дівчина, яка страждала на дислексією, і нині працює психологом, і їй вдалося подолати багато з цих проблем і навіть спеціалізуватися в галузі, яка завдала їй так багато проблем. До другої частини табору входять діти віком до 15 років, також з групою старших братів. Вправи і заходи, запропоновані в таборі спрямовані на знання та самопізнання і встановлення більш тісних зв’язків між батьками і дітьми. Дуже багато ми працювали в напрямок згуртованості між батьками, дітьми, і потім між групами батьків і дітей. Це був табір для батьків з дітьми з дислексією. Батьки побачили, що незважаючи на проблеми з якими діти стикаються в школі, вони виняткові діти.”
Доказом цієї якості є те, що, можливо, як компенсація, діти з деслексією мають сильні художні нахили, тенденції, які можуть бути розвинуті тільки через власну впевненість та довіру показану батьками. Анджела Іон: “У результаті наших обговорень і нашої діяльності ми переконались, що головними є впевненість, довіра. Ми констатували, що всі ми з дефіцитом що стосується “довіри”, і прийшли в табір з невеликою довірою в наші здатності освоїти проблему наших дітей. Ми прийшли з малою довірою до наших дітей, навіть якщо ми теоретично знаємо, що вони можуть бути надзвичайними. Крім того, деяким дітям бракувало довіри у власні сили, але вони зрозуміли, через контакт зі схожими дітьми, що їх проблеми можуть бути вирішені. Таким чином, вони здобули довіру в себе, але й ми, батьки подолали недовіру, і йдемо звідси з позитивним почуттям.”
Отож, з великою довірою в здібності дітей і відкидаючи упередження, суспільство може приймити в своє лоно цих молодих людей, як будь-яких інших, але вони потребують трохи заохочення.
