Хто і куди біжить з Бухареста?
Бухарест, як столиця, завжди був магнітом для людей у пошуках добре оплачуваних робочих місць.
Christine Leșcu, 28.08.2013, 10:27
Бухарест, як столиця, завжди був магнітом для людей у пошуках добре оплачуваних робочих місць і більш високого життєвого рівня. Протягом багатьох років, міграція в бік столиці не врівноважувалася ніякими протилежними явищами. З 2009 – го року, проте, одночасно з початком економічної кризи, міграція почала набирати і зворотний напрямок: з Бухареста в бік сіл і маленьких міст. Йдеться про людей, які переїжджають повністю, або про тих, хто знаходить собі житло у приміських районах і приїжджає до столиці, щоб працювати.
Про тих, хто вирішує остаточно виїхати з Бухареста таі причини внаслідок яких вони це роблять, ми поговорили з Іоаною Міхай, журналістом газети «Зіарул Фінанчіар»:«З одного боку, мова йде про пенсіонерів, які обирають виїхати з Бухареста, тому що у них є батьківський будинок та інші родичі в селі. Потім, є і студенти з провінції, які розуміють, що в Бухаресті їм не вдасться інтегруватися. Бухарест – місто великих зарплат, вимагає в той же час і певних жертв – часу і нервів. Нерідко в Бухаресті людина втрачає терпіння в пробках, по дорозі на роботу. Приїхавши на роботу, людина вже збуджена. Цього немає в інших містах країни. Існують потім і професіонали, які, на певному етапі своєї карєри дозволяють собі вибрати навмання місце на карті Румунії і вирішити, що вони вважають за краще ростити своїх дітей в іншому місці. Я знайома з менеджерами вищої ланки, які відмовилися від своєї роботи, щоб найнятися в провінційні компанії або почати свій власний бізнес, але тільки не в Бухаресті.»
Більшість жителів Бухареста воліють переїхати в сусідній повіт – Илфов – у сільську місцевість. Інші обирають повіти, де останнім часом особливо зріс рівень інвестицій, наприклад Тіміш. Сюди переїхало в 2011ом році майже 11 тисяч осіб з усієї країни. У тому, що стосується Бухареста, хоча тут і знаходяться більшість вільних посад, і зарплати тут найвищі, вартість життя тут теж вельми висока. Біля мікрофона знову Іоана Міхай: «Якщо подивитися на рівень оренд, на вартість забудованого квадратного метра, то і сімя, і підприємець, які складають свій бюджет на довгий термін, зрозуміють, що жити за межами Бухареста набагато дешевше. Це і з урахуванням витрат на бензин. Існують міста, в яких за пять хвилин ти можеш пройти з кінця в кінець головний бульвар. У Бухаресті, з іншого боку, за 5 хвилин ледь вдасться доїхати до наступного світлофора. Витрати тут численні і різноманітні. Є, звичайно і люди, які воліють присвятити більше часу сімї, замість того, щоб простоювати годинами в Бухарестському вуличному русі. У провінції – цей час було б віддано сімї ».
Про сімю, і особливо про дітей подумала і Сабіна Думітреску, коли вона, разом з чоловіком та парою друзів, родиною Барбу, вирішили розпочати овочевий бізнес в повіті Яломіца, приблизно в 60-ти кілометрах від Бухареста. Крім цього, вони хотіли мати можливість надавати дітям здорову їжу, чисте повітря і місце для ігор. Тому, Сабіна разом з чоловіком виїхали з спального кварталу в Бухаресті і переїхали в сільську місцевість у повіт Ілфов. Звідси їм доводиться їздити приблизно два рази на тиждень в повіт Яломіца, у свою овочеву ферму. Послухаємо Сабіну:«Нам не хотілося більше мати справу з забрудненням. Я можу сказати, що з першого моменту, як ми туди приїхали, ми відчули себе, як вдома. А діти були такі щасливі. Ми раніше не жили в селі. Наша квартира була в районі з великим парком. Але це не те ж саме. Для дітей – бачити ліс поблизу, бачити поле, мати двір – це зовсім інший досвід. Це інше життя ».
Пристосування до нового життя було вельми простим. Місце, де вони живуть схоже на одне з передмість Бухареста, тобто забезпечує весь комфорт міського життя в сільських умовах. Сабіна Думітреску: «Більше доводиться ходити пішки. Доводиться уважніше планувати маршрути на машині, так само як і виїзди в місто. Однак мені здається, що варто робити всі ці зусилля. Коли ти повертаєшся додому – ти просто відчуваєш себе по-іншому. Це інший простір, у тебе є двір. У мене ніколи не було навязливих ідей з квітами або з природою. Мені подобалося жити в місті, мені хотілося проводити час з друзями. Вести активний спосіб міського життя. Відразу після того, як зявилися діти, на перший план вийшли інші пріоритети, і рішення змінити місце проживання прийшло натурально ».
Чотири друзі, кожному з яких років по 30, нічого не знали про сільське господарство, коли вони почали свій бізнес. У кожного була інша професія: психологія, інформатика, архітектура, і математика. Але сьогодні, після майже 4- ох років, вони вже готуються до переходу на екологічно чисті культури. Біля мікрофона Матей Думітреску. «Головним чином ми займаємося вирощуванням овочів. Фруктів у нас мало, а з овочів ми вирощуємо сезонні, які природно ростуть у нашій країні. У нас є ціла команда, особливо влітку, під час сезону, ми наймаємо велику кількість людей. Один із секретів нашого бізнесу: це те, що ми знаємо як вибрати кращих людей. Я сподіваюся, що 2-3 роки, нам вдасться отримати свідоцтво про екологічно чисту ферму. На даний момент, всі фірми бажаючі займатися екологічним сільським господарством мають пройти через період конверсії, який може тривати кілька років ».
Підводячи підсумки, можна сказати, що в кризовий період зявляється ціла безліч шляхів до щасливого життя. Або тому що вони шукають більш високого життєвого рівня, або з бажання більш чистого середовища проживання, румуни почали шукати виходи з ситуації і на національному рівні. Таким чином, зявився тренд, який протистоїть міграції за межі країни.
