Революції та Інтернет

Після двох з половиною років, протягом яких народні повстання хвилювали світ, що здавався застиглим, недавні протести в Туреччині здаються продовженням Арабської весни, яка призвела до падіння кількох авторитарних режимів на Близькому Сході.

Corina Cristea, 16.08.2013, 02:00

У грудні 2010 року Мохамед Буазізі, продавець фруктів в Тунісі, здійснив акт публічного самоспалення на знак протесту проти зловживань тодішнього режиму президента Зейн аль-Абідіна Бен Алі. Він помер через три тижні, за 10 днів до того, як Бен Алі, який перебував при владі 23 роки, подав у відставку. Але індивідуальний протест Буазізі вважається основним фактором, що призвів до початку революції в Тунісі, а згодом до Арабської весни.

Після двох з половиною років, протягом яких народні повстання хвилювали світ, що здавався застиглим, нещодавні протести в кількох містах Туреччини здаються продовженням Арабської весни, яка призвела до падіння кількох авторитарних режимів на Близькому Сході. Так само як тоді, кількість учасників протестів сягнула кількох десятків тисяч людей, представників середніх і нижніх прошарків суспільства, які вже давно були незадоволені своїм життям. І не в останню чергу соціальні мережі відігравали значну роль в організації маніфестацій та мобілізації протестуючих.

Про роль соціальних мереж розповів університетський викладач Єуджен Лунгу. «Якщо говорити про інгредієнти, які сприяли проведенню цих народних заколотів в арабському світі, можна стверджувати, що уперше ними стали соціальні мережі, Інтернет і мобільна телефонія. У 1989 році, жителі східної і центральної Європи не мали Інтернету. Однак історія показує, що арабський світ, хоча він є більш традиційним простором, більш відсталим з економічного погляду від інших регіонів світу, був охоплений цими силами глобалізації, де Інтернет має значну роль. Інтернет був важливим чинником як в Лівії, так і в Єгипті та Сирії, у проведенні цих заколотів, тим, що він дав можливість передачі послань через соціальні мережі. Таким чином, дуже багато людей зібралося на площі Тахрір або на інших площах в інших містах, таким чином стало можливе обєднання соціальних сил, які зіграли вирішальну роль у поваленні автократичних режимів.»

Те, що сучасні засоби спілкування, такі як Facebook або Twitter, полегшили організацію заколотів демонструє і реакція влади в декількох країнах, які заблокували доступ до цих мереж або навіть до Інтернету в цілому. Одночасно, був сильно обмежений доступ міжнародної преси, а репортери декількох іноземних телеканалів, які перебували в зонах протесту, постраждали, отримали погрози або навіть були затримані поліцією.

Як правило, вважається, що Арабська весна це серія протестів у кількох країнах Близького Сходу та Північної Африки, які почалися в кінці 2010 року, зокрема в арабських країнах, якими управляли авторитарні режими. Професор Єуджен Лунгу говорить про наслідки Арабської весни: «Перші наслідки, на мою думку, мають внутрішній характер, в тому сенсі, що усунення цих автократичних режимів відкриває шлях до модернізації цих суспільств. Єгиптяни, лівійці, сирійці мають тепер можливість створити більш розвинене суспільство. Інтернет, в даний момент, інформує їх про те, що відбувається в сучасному, цивілізованому західному світі. Отже, першим наслідком може бути початок модернізації цих суспільств, здійснення ними перших кроків на шляху до демократизації, хоча важко сказати, чи переважно ісламське суспільство може пройти етапи демократизації за прикладом західних демократій. Інший наслідок стосується проблематики безпеки. Я б сказав, що ця сенсаційна зміна, яка сталася на Близькому Сході і в Північній Африці викликає серйозні проблеми для фахівців з досліджень в області безпеки. Йдеться про зміну положення геополітичних “плит”.»

Якщо говорити про причини, які призвели до народних заколотів в арабському світі, додав професор Лунгу, існує ряд науковців, які наполягають на економічній складовій, інші на політичній, а треті згадують геополітичні аспекти або включають в цей аналіз релігійний фактор. Одночасно, говорить професор Лунгу, не слід забувати, що автократичні або диктаторські режими в арабському світі були дуже давніми. У Туреччині, однак, як зазначає наш співрозмовник, протести ініціювала частина турецького суспільства, що підтримує нерелігійні партії.

Звичайно і в розвитку подій в Туреччині, засоби спілкування зіграли істотну роль в ініціюванні та проведенні народних протестів, так само як в інших країнах, охоплених Арабською весною, і навіть в Ірані. Ця суттєва риса сучасного суспільства призводить до того, що революції більше не схожі на просту зміну, а стають продовженням прискореного розвитку суспільства. Громадянин отримує інформацію в реальному часі і має можливість в реальному часі висловити свою думку, і таким чином він більше не відчуває себе самотнім і забутим, навіть і в архаїчних або автократичних суспільствах. Завдяки спілкуванню та інформуванню, за допомогою Інтернету та мобільного звязку, ми всі стаємо громадянами глобального світу.