Фортеця Болога та римський табір Рескулум
Середньовічна фортеця Болога є однією з головних пам’яток культурної спадщини повіту Клуж та Трансільванії. Вона є свідком понад 7 століть історії та пройшла різні етапи реконструкції, розширення і, нещодавно, чудову реставрацію...
Христина Манта, 26.07.2026, 06:18
Середньовічна фортеця Болога є однією з головних пам’яток культурної спадщини повіту Клуж та Трансільванії. Вона є свідком понад 7 століть історії та пройшла різні етапи реконструкції, розширення і, нещодавно, чудову реставрацію, яка принесла з собою низку нових археологічних відкриттів.
Ансамбль є частиною Дакійського лімесу (Limes Dacicus) — постійного кордону провінції Дакія, що входила до складу Римської імперії у II столітті н. е. Структура гірського лімесу в районі Болога-Тіхеу складається з комплексної системи веж, земляних валів, стін, фортів та невеликих укріплень, і, разом з іншими елементами римського кордону, Дакійський лімес був включений у 2024 році до списку об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО.
До нещодавньої реставрації офіційні джерела датували будівництво фортеці початком XIV століття, вважаючи її королівською фортифікаційною спорудою, зведеною на підставі дозволу, наданого угорським королем Каролем Робертом Анжуйським. Вона відкривала стратегічний шлях углиб Трансільванії, що пролягав паралельно до стародавньої «соляної дороги» в районі Селажа. Проте археологічні дослідження 2020 року, проведені Національним музеєм історії Трансільванії в Клуж-Напоці, виявили, що донжон, триповерхова житлова вежа, був збудований між 1250–1300 роками, одразу після монгольських навал, тобто до того, як король долучився до будівництва фортеці. На території фортеці навіть були виявлені місця видобутку та промивання золота. Фортеця в Болозі використовувалася безперервно аж до XVIII століття, зазнавши численних перетворень та добудов. Наприклад, у XVII столітті всі архітектурні елементи фортеці набули напівкруглої форми, на відміну від початкової чотирикутної. Історична причина проста: технологічний прогрес у сфері військової техніки та вогнепальної зброї, які здатні важче руйнувати напівкруглі споруди.
Перша документальна згадка про фортецю Болога згадує її під назвою Себусвар, назва, що збереглася і в пізніших згадках, які пов’язують фортецю з місцевістю, де вона розташовувалася, на злитті річок Крішул Репеде та Себеш, виконуючи захисну функцію та здійснюючи митний контроль над товарами, що проходили цим коридором. З плином часу фортифікаційну споруду згадували під назвами «Фортеця Себеша», «Фортеця Хуедіна» або «Фортеця Килатей». Отже, хоча точні дати її заснування невідомі, її вважають однією з найдавніших королівських фортець у Трансільванії. Розташована на високому й важкодоступному пагорбі, фортеця була важливим стратегічним пунктом, що виконувала функції спостереження та захисту шляху до Орадії. Водночас вона слугувала притулком під час вторгнень ворогів. Протягом свого існування фортеця в Болозі пережила численні етапи перетворень, добудов та руйнувань. Проте вона залишається типовим зразком середньовічної військової архітектури Трансільванії. Наразі в її комплексі знаходиться одна з небагатьох добре збережених круглих веж у Трансільванії, яка є також найдавнішим архітектурним елементом фортеці.
Приблизно у 1362 році фортеця в Болозі та прилеглі землі були передані воєводі Трансільванії. За правління Сигізмунда Люксембурзького фортеця перейшла у власність впливових васалів короля або тогочасних дворян. У 1398–1399 роках вона, разом із фортецею в Брані, була подарована правителю Румунської країни Мірчі Старшому. Приблизно через 10 років ці дві фортеці знову перейшли під управління трансільванського воєводи. На початку XVIII століття фортеця в Болозі була зруйнована в ході боїв, що велися Габсбургами проти повстанців. Уроки історії ніби оживають, коли наближаємося до стін споруди. Донжон, розташований на крайньому півдні, має тріумфальний вигляд. Вузькі сходи піднімають нас на рівень вище від землі. Піднімаючись ними, задаємося питанням, в яких умовах і обставинах, які думки були у тих, хто піднімався і спускався ними сотні років тому. Руїни фортеці дають відчуття подорожі в часі. Дрібними кроками і з великою обережністю заходимо всередину фортеці. Сліди ручно витесаних у камені печей та вузькі внутрішні сходи нагадують про силу та міць людей в минулі часи.
За кількасот метрів від села розташований римський форт під назвою Рескулум, який є найдавнішим поселенням у цьому районі. Зведений приблизно у 106 році н. е. для оборони кордону Римської імперії, руїни цього місця, сповненого історії, досі можна побачити на ділянці під назвою «Гридіште». Поруч також знаходяться руїни римських лазень. Час і зусилля, докладені археологами за підтримки мерії Поєнь, відображаються у зроблених відкриттях. Тут є безліч речей, які дають змогу усвідомити, наскільки цінною є кожна частинка землі, що належала предкам.
Прибувши до Бологи, запрошуємо вас відвідати відкриті для туристів місцеві млин і водоспад, які досі працюють, хоча їхній вік перевищує 200 років. Поєнь в повіті Клуж є популярним туристичним напрямком Румунії, частиною етно-фольклорного Краю Килатей. У селах цього краю досі можна зустріти традиційні будинки з напівкруглим дерев’яним фронтоном, багато прикрашеним, а також красиві різьблені ворота. Щороку тут організовується «Зелений фестиваль у Болозі», в рамках якого відбуваються концерти народної, рок- та фолк-музики, театральні вистави та творчі майстерні.
