Монастир Кошула у Ботошанському повіті
Розташований за 20 км на південний схід від міста Ботошань і датований 1535 роком, монастир Кошула був колись важливим культурним центром. Тут було зроблено перший переклад Геродота на румунську мову (XVIII століття)...
Христина Манта, 08.03.2026, 14:43
Розташований за 20 км на південний схід від міста Ботошань і датований 1535 роком, монастир Кошула був колись важливим культурним центром, тут було зроблено перший переклад Геродота на румунську мову (XVIII століття), рукопис будучи привезений сюди з острова Крит. Всередині монастиря досі зберігаються особливі предмети з часів його заснування, такі як вишивки релігійного характеру, виготовлені з шовкової нитки з перлами та двома рубінами, а також металевий хрест у західному стилі.
Хоча не є воєводською спорудою, оскільки будівельником цього храму є Матеяш Кошолвей, скарбник Петра Рареша, князя Молдови, монастир Кошула є класичним прикладом середньовічної молдовської архітектури та місцем душевного спокою для багатьох. Монастир зустрічає паломників і відвідувачів написом, розташованим над вхідними дверима: «З волі Отця, за допомогою Сина і з діянням Святого Духа, Матеяш, великий скарбник, вирішив збудувати храм Святого Миколая в своєму монастирі в Мелетіні; будівництво розпочалося 23 квітня і було завершено в тому ж році, 7043 (1535), 8 вересня». Храм побудований з каменю, а для оздоблення вікон використовувалася цегла. Як всередині, так і зовні церква була покрита цінними розписами, сліди яких збереглися до наших днів. Кілька слів про засновника: Матеяш, також відомий як Кошолвей, був великим скарбником під час першого правління Петра Рареша і великим логофетом під час другого правління, надійною людиною і близьким радником правителя, відправленим у дипломатичні місії за кордон і відданим вірі предків. Ось як описує Матеяша в 1536 році архієпископ Ліона: “Я зав’язав з цією людиною велику дружбу і ми домовилися писати один одному. … він дійсно дуже скромна, дуже добра людина і, що особливо важливо, настільки обережний і розважливий у своїх справах, що ми не змогли б знайти такого ж у цьому королівстві. Вважається, що чиновник сформував свою культуру та художній смак у Польщі, де він також вивчив латинську мову.”
Оригінальний розпис всередині церкви, виконаний у 1538 році, був частково покритий олійним розписом, що датується XIX століттям. Слід зазначити, що монастир Кошула був єдиним у повіті Ботошань, який був розписаний і зовні. Як внутрішнє, так і зовнішнє оздоблення було виконано у техніці фрески. Через негоду зовнішній розпис не зберігся, за винятком частини сцени Страшного суду, розташованої на західній фасаді монастиря. Істотні зміни відбулися і у внутрішньому розписі, оскільки поверх оригінального було нанесено ще два шари олійного розпису. Наприкінці минулого століття фахівці з реставрації живопису виявили фрагменти оригінального живопису, обережно видаливши в декількох місцях два шари олійної фарби, нанесені в XIX столітті. Думка тодішніх фахівців про те, що первісна фреска збереглася в повному обсязі, викликала інтерес інших фахівців і стала загальновизнаною. Історична цінність первісної фрески подвоєна її винятковою художньою цінністю.
Монастир Кошула стоїть на схилі пагорба, що простягається до самого центру села, у напрямку до долини річки Мілетін. Місце розташування монастиря є особливо цінним, на схилі з нахилом приблизно 20%, створюючи амфітеатроподібний вигляд будівель з південного боку та комунальної дороги, що веде до села Кошула. У східній частині комплексу територія продовжується парком, в якому пролягає центральна алея, що проходить повз невелику школу, побудовану на початку століття, і виходить до вежі комплексу, розташованої в південно-східному куті монастиря. Комплекс монастиря, частково обмежений стіною, частково дерев’яною огорожею, а також парком, що створює романтичну атмосферу при вході зі східного боку, є цінним об’єктом, який заслуговує на увагу. Інтер’єр є особливим, наос і пронаос розділені опорною аркою, а не перегородкою, як це було зазвичай.
Вчений Ніколае Йорга, який багато разів відвідував цю перлину на березі річки Мілетін, писав у 1909 році: ”… монастир із недоторканими стінами, для будь-якої розумної людини має бути місцем паломництва, а для місцевих жителів – приводом для гордості, але, водночас, об’єктом постійної та жертовної турботи.” Всередині церкви відвідувачі помічають яскравість розпису, що зумовлена хроматикою, а також нещодавньою реставрацією. Усвідомлюють різницю між візантійським розписом, якому 500 років, та розписом 19 століття – різні кольори, риси, положення. Якщо колись потрапити до цього могастиря раджу уважно розглянути жовтий колір, який привертав увагу дослідників ще 100 років тому (Йорга писав у 1926 році: …тут і там частини облич святих зображені на золотому фоні…). Так, це колір золота, світлий, що сяє під певними кутами. Цей відтінок поєднується з блакитним кольором монастиря Воронец, зеленим кольором Арборе та Сучевиці, червоним кольором Гумору. Загадка, диво…
Абатство монастиря, будівля, зведена в XVII столітті, була значною мірою відреставрована. Кілька років тому вона перебувала в стані руйнування, з обваленим дахом і лише декількома стінами. Будівля значних розмірів, з підвалом і поверхом, була відреставрована з дотриманням оригінального архітектурного стилю. Тут було відкрито музей релігійного мистецтва, а решта приміщень використовуються для розміщення центру релігійного мистецтва і культури, бібліотеки, конференц-залу, майстерень з живопису та реставрації, адміністративних офісів. Музей містить експонати мистецтва та культури релігійного характеру, книги, рукописи та фотографії, предмети з металу, дерева та кераміки. Раджу звернути увагу на картину XIX століття, що зображує засновника монастиря — скарбника Матеяша та його родину, старовинні священицькі шати, предмети культу, що використовувалися під час богослужінь, ікони, яким понад століття. Також експонується фотокопія рукопису, виявленого істориком Ніколае Йорга в 1908 році в Кошулі, а саме переклад, виконаний монахом з Кошули в XVIII столітті, перший переклад на румунську мову тексту твору під назвою «Історії», що належить Геродоту. До речі, Йорга знайшов кілька старих книг і рукописів у монастирі Кошула, що свідчить про існування осередку румунської культури в ботошанському повіті. У підвалах археологи виявили дві печі для випалювання кераміки, що датуються XVI-XVII століттями.