80-річчя від дня народження українського письменника Василя Клима

Комісія з питань культури Союзу українців Румунії організувала культурно-мистецький захід «80 років від дня народження українського письменника Василя Клима».

Христина Штірбець, 19.08.2021, 08:39

Комісія з
питань культури Союзу українців Румунії організувала 5 червня культурно-мистецький захід, приурочений до 80-річчя від дня народження
українського письменника Румунії Василя Клима, який народився в Негостині
Сучавського повіту, працював багато років вчителем та хореографом у місті
Дорогой Ботошанського повіту та написав велику кількість збірок прози, романи та вірші.

Захід
розпочався презентацією доповідей про життєвий і творчий шлях Василя Клима, після чого відбулась музична-поетична програма. Голова
Комісії з питань культури Союзу українців Румунії Михайло Трайста, редактор
літературного журналу українських письменників Румунії «Наш голос» наголосив на
важливості популяризації творчості українських письменників, як з Румунії, так
і з України: «Комісія з питань культури відзначає круглі дати як українських
письменників Румунії, так і відомих письменників України. Ми вшанували пам’ять
Василя Стуса, Лесі Українки, а також не забуваємо українських письменників,
які народилися в Румунії. Сьогодні ми відзначили 80 років від дня народження
прозаїка Василя Клима та 10 років від його смерті. На заході були присутні
письменники, побратими по перу Василя Клима, які його добре знали, письменник Михайло Михайлюк,
головний редактор газети «Український вісник», який був колегом ліцею з Василем
Климом, та письменник, отець Корнелію Ірод, редактор літературного журналу
«Українські відлуння» румунською мовою. Вони говорили про роль української
літературі в Румунії, про українських письменників Буковини, в тому числі про
Василя Клима, який був одним з найвідоміших письменників, якого можна вважати
«маєстро» української короткої прози в Румунії. Першу збірку новел «Гора»
Василь Клим видав 1978 року, за яку був нагороджений премією за дебют Спілки
письменників Румунії. Потім він написав
кільканадцять книг, які були високо оцінені як українською, так і румунською
критикою, тому що його твори перекладалися та друкувалися й в журналі
«Ботошанські зошита» (рум. «Caiete botoșănene») та інших журналах. Він
був дуже високо оцінений. Можна сказати, що після Івана Федька, який був
наріжним каменем української прози в Румунії, Василь Клим досяг найбільш високого
рівня в українській літературі Румунії.»

У рамках
заходу виступили ансамбль «Зоря», який діє при Бухарестській філії Союзу
українців Румунії, учень Богдан Бошняга, який виконав кілька пісень на
електронному синтезаторі, учениця Надія Панчик, яка грала на скрипці, учениця Олена
Клемпуш, яка декламувала вірш. Ніку Нікушор і Траян Кірікуца виконали кілька пісень
з власного репертуару. Андрея Бошняга прочитала два вірші українського поета Михайла
Небиляка, а бухарестські поети Тудорел Чобатару, Інгрід Андрада Маран, Чечілія
Маран, Крістіан Гіка, Штефан Апостол, Магдалена Беческу, Кетелін Кодру та Діана
Банер прочитали кілька своїх віршів, – ствердив письменник Михайло Трайста, який додав, що
вищезгадані актори, поети та журналісти є членами-прихильниками Союзу українців
Румунії, які захоплюються українською літературою та культурою та пишуть про
заходи, організовані Союзом.

Головний
редактор газети «Український вісник», письменник Михайло Михайлюк розповів про
життя і творчість Василя Клима та про його роль у розвитку української літератури в
Румунії: «Василь Клим, як письменник, як людина, заслуговує, щоб добрим словом
згадали його з нагоди 80-річчя від дня його народження. Він був одним з
найталановитіших прозаїків, скажімо, 70 років, золотої хвилі української
літератури Румунії, надзвичайний новеліст, повістяр, і навіть романіст, маю на
увазі його романи «Сонце і життя» та «Гора». Він був дуже талановитий буковинець.
Ми разом навчалися в Серетському українському ліцеї. Був танцюристом-професіоналом в Сучавському ансамблі «Чіпріан Порумбеску», закінчив
Філологічний факультет у Яссах, був викладачем у місті Дорогой Ботошанського
повіту. На жаль, він дуже страждав від того, що жив далеко від української
громади, але дуже радів коли ми могли зустрічатися у Бухаресті. Моя маленька заслуга полягає в тому, що після закінчення ліцею, коли він був вже танцюристом, я спонукав його,
щоб знову писав та повернувся до літератури, й він став одним з наших
найкращих письменників. На жаль, він пішов з життя на 70 році. Він один із найкращих прозаїків, головно короткої
прози, як і Корнелій Регуш, Корнелій Ірод, Михайло Трайста, але він був один із
зачинателів. Він ще в ліцеї почав писати вірші та прозу. Він перестав певний
час писати через життєві обставини, коли був робітником, але повернувся у нашу
літературу та став надзвичайним новелістом.»

Василь
Клим між 1956-1989 роками співпрацював з україномовною газетою «Новий вік», публікуючи вірші та коротку прозу. Окремі твори опублікував у бухарестських альманахах «Серпень»,
«Наші весни», «Обрії». До його творчого доробку входять
наступні книги: «Гора» (1978), «Сонце і земля»
(1980), «Едельвейс» (1985), «Таємниці лабіринту» (1989),
«Райдуга блискавиці» (2001),
«Відсвіти полум’я» (2004), «Біла карточка» (2009). У 1978 році йому було присуджено премію Спілки письменників
Румунії за дебют. Василь Клим був членом Спілки письменників
Румунії, членом літературної студії «Septentrion» у Дорогої, а також членом
редакції журналу українських письменників Румунії «Наш голос», що видається
Союзом українців Румунії.

Письменник
Степан Ткачук (зараз покійний) у передмові до збірки «Райдуга блискавиці» Василя Клима писав: «Тематика його творів різноманітна. Все ж таки, в
центрі уваги перебуває село – не поза часом і простором, а з його давниною,
сьогоденням і майбуттям, з його обрядами і звичаями, життям людей з їхніми
турботами та морально-етичними проблемами. Творчості Василя Клима, як і взагалі
багатьох наших письменників, притаманна ліричність, що ґрунтується на міцній
фольклорній традиції. Сама по собі лірична стихія, особливо так званої
«селянської прози», цілком природна, адже така традиція сприяє поетизації,
звеличенню життя селянина, його праці, допомагає збагнути чутливість його душі.
Письменник завжди шукає найтепліші слова, найяскравіші барви для змалювання
своїх героїв, правдивістю психологічного малюнка позначені образи персонажів, а
найцікавіші з них виявляються твердість характеру і незламність духу в
найскрутніші хвилини життя. І все це
свідчить, що письменник має кмітливий хист художнього бачення світу, що його
світогляд безперестанку розширює свої границі та засвідчує нові свічі там, де
слова не мають доступу, а мріям заборонено розкривати свої наміри…»