Косово – європейське питання
Переважна більшість держав-членів ЄС, на чолі з Німеччиною та Францією, визнали незалежність Косова, в той час як Румунія, Іспанія, Греція, Кіпр та Словаччина проявляють свою стриманість.
Florentin Căpitănescu, 19.04.2013, 12:00
Через пять років після того як Косово проголосив в односторонньому порядку свою незалежність, колишня сербська провінція з переважно албанським населенням, яка фактично вийшла з-під контролю Белграда ще 1999 року та, яка стала незалежною 2008 року, далі ділить держави-члени Європейського Союзу. Переважна більшість держав, на чолі з Німеччиною та Францією визнали незалежність Косова, в той час як Румунія, Іспанія, Греція, Кіпр та Словаччина проявляють свою стриманість. У лютому 2009 року Європарламент прийняв резолюцію, якою закликав 5 держав-членів ЄС визнати незалежність Косова, як це зробили 22 інші країни–члени Євросоюзу.
У документі, прийнятому Парламентом у Страсбурзі, зазначається, що можливе підписання Угоди про стабілізацію та асоціацію, заохочувало б регіональну та європейську інтеграцію Косова, кінцевою метою якою є вступ до ЄС. Зовнішньополітичні оглядачі вважають, що вищезгадані держави відмовляються визнавати незалежність Косова через внутрішні надто чутливі ситуації. Румунія, Іспанія, Греція, Кіпр та Словаччина стикаються з сецесіоністськими тенденціями окремих нацменшин. Саме тому — стверджують оглядачі — у випадку коли ці держави визнали б незалежність Косова, колишня сербська провінція може стати небезпечним прецедентом для автономії власних територій.
З іншого боку, слід відмітити, що справа Косово знову привертає увагу європейського співтовариства, після того як були відновлені переговори між лідерами Сербії та Косово, за посередництвом глави європейської дипломатії Катрін Аштон. Очікується, що двом сторонам вдасться досягти домовленості про північне Косово, де мешкають переважно серби.
Знайдення розв’язки допомогло б як Косову, який таким чином відчинив би двері до установ міжнародного значення, але і Сербії. Слід не забути, що укладення угоди з владою Косова є однією з умов вступу Сербії до європейських структур. Практично, досягнення домовленості між сторонами допомогло б Сербії доповнити реформи, наслідки яких вже помітні, також дало б нового поштовху дискусіям між лідерами Белграду та Брюсселя. З іншої перспективи, можлива угода між Белградом та Пріштіною поставила б кінець міжетнічній напруженості у колишньому югославському просторі.
