Похід шахтарів на Бухарест- пошук винуватих
Колишній президент Іон Ілієску і два колишні високопоставлені посадові особи його оточення звинувачені в злочинах проти людяності, у зв'язку з походом шахтарів на Бухарест, 13-15 червня 1990 року.
Bogdan Matei, 22.10.2015, 13:16
20 травня 1990, через п’ять місяців після падіння комуністичної диктатури Ніколае Чаушеску, його колишній міністр в 70-х роках, Іон Ілієску, сприйнятий як лідер революції виграв перші президентські вибори з 85% голосів. Його партія, гетерогенне поєднання автентичних революціонерів і комуністів другого рангу здобула дві третини місць у парламенті. У Бухаресті, Університетська площа, зайнята з квітня студентами і проголошена зоною, вільною від нео-комунізму» була майже порожньою, оскільки демонстранти погодились із строгим вердиктом урн.
Де колись були десятки тисяч мирних демонстрантів залишилося лише кілька десятків голодуючих, як начебто були не в змозі жити за межами площі. Їх виселення поліцією в ніч на 13 червня було зроблено з непропорційною силою, що нагадало про репресії революції. Навіть сьогодні не ясно, чи ті, хто, другий день відреагували і виступили у вуличні бої з поліцією, зайнявши приміщення Міністерства внутрішніх справи і телебачення мали насправді зв’язок з Університетською площею. Ілієску і його люди назвали їх легіонерами (країні праві у міжвоєнний період), і, хоча армія вже відновила порядок, закликали населення врятувати демократію в небезпеці.
Шахтарі з Долини Жіу ( центральна Румунія) відгукнулись на їх заклик. Унаслідок їх вторгнення, 14 і 15 червня в столиці, сотні людей отримали поранення більше тисячі незаконно затримано і, щонайменше четверо загинуло. Осквернили університет, знищили приміщення опозиційних партій і незалежних газет. Для колишнього Генерального прокурора Румунії Лаури Kovesi, нині глава Національної антикорупційної дирекції, слідство про похід шахтарів на Бухарест було однією з найбільших невдач в історії Генеральної прокуратури. Оглядачі вважають, що дуже ймовірно, справа була назавжди закрита, якщо торік Європейський суд з прав людини був не прийняв рішення, яке зобов’язує Румунію продовжити розслідування.
У 85 років, Іон Ілієску, є почесним головою Соціал-демократчиної партії, головна складова правлячої коаліції в Бухаресті. І він дуже шанований в цій партії, яка постраждала від антикорупційних прокурорів. Але він залишився за власним твердженням бідний і чесний. І вісімдесятирічний, колишній міністр оборони генерал Віктор Атанасіє Стенкулеску сидів у в’язниці за участь у кривавих репресіях революції. Семидесятирічний, колишній директор Румунської служби інформації Вірджіл Мегуряну обрав викладацьку кар’єру на факультеті соціології Бухарестського університету. Всіх трьох минуле наздогнало, турбуючи їм спокійну старість.
