Екотуризм
Румунія має унікальний шанс стати прикладом гармонійного поєднання розвитку туризму та охорони природи.
Данієль Оня і Василь Каптару, 31.07.2026, 06:57
Румунія – країна з вражаючою природною спадщиною: незайманими лісами, мальовничими сільськими краєвидами, Дельтою Дунаю та багатим різноманіттям рослинного і тваринного світу. Саме ця природна різноманітність зробила країну привабливим туристичним напрямком як для румунів, так і для іноземних гостей. Однак зі зростанням туристичного потоку дедалі гострішою стає проблема руйнування природного середовища.
Одним із найпомітніших проявів цього є вирубування лісів для будівництва туристичної інфраструктури та місць розміщення. Не менш серйозною проблемою залишається забруднення довкілля. Туристи нерідко залишають сміття в лісах, на пляжах і в гірській місцевості. Пластикові відходи та залишки їжі потрапляють до річок, завдаючи шкоди флорі й фауні. Відсутність достатньої кількості сміттєвих контейнерів і належної екологічної просвіти лише погіршує ситуацію. Саме як відповідь на ці виклики набули поширення поняття екологічного, зеленого та екотуризму.
Це різні поняття, пояснює Богдан Папук, виконавчий директор Асоціації екотуризму Румунії.
«Ми маємо всі передумови, щоб стати найпривабливішим напрямком екотуризму в Європі. Зрештою, це технічні терміни, якими користуємося ми, фахівці туристичної галузі. Люди, які вирушають у відпустку, щоб гарно відпочити, навряд чи замислюються над тим, до якої саме категорії належить той чи інший вид туризму. Однак для нас ці поняття важливі, адже вони допомагають у повсякденній роботі. Між ними існують суттєві відмінності, і, крім того, є ще чимало інших термінів.
Якщо коротко, то різниця між екотуризмом та екологічним туризмом полягає насамперед у сфері, на якій зосереджене кожне з цих понять. Коли ми говоримо про екологічний туризм, то маємо на увазі передусім вплив туризму на довкілля. Натомість екотуризм охоплює не лише турботу про природне середовище, а й про місцеві громади та їхній добробут, який забезпечується завдяки розвитку туризму. Ідеться про те, щоб місцеві жителі отримували справедливий дохід і мали змогу жити краще.
Також екотуризм передбачає дбайливе ставлення до місцевої культури та чесний маркетинг. Це означає не обіцяти потенційному туристові того, чого неможливо забезпечити, і не створювати очікувань, які він не зможе реалізувати під час свого перебування як гість».
Ще однією серйозною загрозою для природи є моторизований туризм, зокрема поїздки на квадроциклах і снігоходах. Такі транспортні засоби руйнують ґрунт, залишають глибокі колії та лякають диких тварин, особливо в гірських районах, де вони також прискорюють ерозію. Значної шкоди завдає й інтенсивний автомобільний рух. У періоди масового напливу туристів дороги до курортів перетворюються на осередки забруднення, а якість повітря суттєво погіршується.
«Екотуризм – це можливість проводити час на природі та займатися різними видами активного відпочинку, але з мінімальним впливом на довкілля. Ми не пропагуємо полювання чи моторизовані позашляхові розваги. Натомість прагнемо допомогти людям заново відкрити для себе культуру сільської місцевості та краще зрозуміти місця, які вони відвідують.
Наприклад, якщо ми їдемо на північ Румунії, до Марамуреша, то, з нашого погляду, хорошому екотуристу недостатньо лише відвідати кілька пам’яток і сфотографуватися біля дерев’яних церков. В ідеалі він має зрозуміти, що саме бачить. Для цього варто скористатися послугами місцевого гіда, який пояснить особливості культури Марамуреша та так званої “дерев’яної цивілізації”, що значною мірою збереглася до наших днів».
Звичайно, вирушаючи відкривати для себе природу та життя місцевих громад, туристам потрібні й карти. Богдан Папук зазначає, що карти для екотуризму суттєво відрізняються від традиційних.
«Карти “Відкрий Екорумунію” є дещо незвичними. Традиційні туристичні карти, особливо гірських районів, здебільшого відображають лише природний рельєф і майже не пов’язують його з населеними пунктами біля підніжжя гір.
Наша концепція об’єднала на одній карті села, туристичні об’єкти та гірські маршрути. Завдяки цьому туристи можуть зупинятися в місцевих громадах, користуватися їхніми послугами, залишаючи там кошти, а також вирушати в гори для пішохідних мандрівок, катання на гірських велосипедах чи спостереження за флорою і фауною».
Що ж до екотуризму, то сертифікованими вважаються ті продукти, які пройшли незалежну перевірку на відповідність визначеним критеріям, пояснює виконавчий директор Асоціації екотуризму Румунії Богдан Папук.
«Недостатньо, щоб готель чи туристичний регіон просто заявляв, що працює за принципами екотуризму. Насправді це може не відповідати дійсності. Саме тому сертифікацію здійснюють незалежні організації, які підтверджують відповідність підприємства встановленим критеріям. По суті, це знак якості, який засвідчує, що йдеться про справжній екотуристичний продукт».
Як же Румунія позиціонується на міжнародному туристичному ринку?
«Не хочу прикрашати дійсність. Нам подобається думати, що у сфері туризму в нас усе добре і що ми є важливим напрямком у Європі. Насправді ми певною мірою представлені лише на окремих ринках, зокрема британському, де додаткову увагу до Румунії привертає король Чарльз III.
Водночас у скандинавських країнах, Нідерландах та на багатьох інших ринках Румунія, на жаль, майже непомітна. Кажу це з власного досвіду, адже ми регулярно беремо участь у міжнародних туристичних виставках. Не раз траплялося, що відвідувачі нашого стенду говорили: вони побували в багатьох країнах світу, але про Румунію майже нічого не знають.
І справа не в них. Проблема полягає в тому, що ми як держава недостатньо комунікуємо. Якщо про Румунію і пишуть у зарубіжній пресі, то здебільшого через негативні новини. Натомість системної роботи над формуванням позитивного іміджу країни практично немає. А це має починатися з уряду, міністерств, посольств і культурних центрів».
Підсумовуючи, можна сказати, що Румунія має унікальний шанс стати прикладом гармонійного поєднання розвитку туризму та охорони природи. Проте для цього необхідні відповідальність, довгострокове бачення і, найголовніше, повага до навколишнього середовища, у якому ми живемо.
