Що змінилося у боротьбі з домашнім насильством

Проблема домашнього насильства знову опинилася в центрі уваги громадськості після того, як румунська поліція опублікувала найсвіжіші статистичні дані.

Юлія Гау і Христина Манта, 11.11.2026, 07:06

Проблема домашнього насильства знову опинилася в центрі уваги громадськості після того, як румунська поліція опублікувала найсвіжіші статистичні дані. За перші дев’ять місяців року поліція втручалася у понад 116.000 випадків домашнього насильства, а кількість злочинів у цій сфері зросла на 27% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Також цього року було зареєстровано 31 феміцид.

Крістіна Праз, експертка зі стратегічних комунікацій та гендерної рівності в Центрі «Філія», звертає увагу на те, що протягом цього часу Міністерство юстиції перевищило шестимісячний термін, який воно встановило для початку розробки інструменту оцінки ризиків у випадках домашнього насильства. Такий інструмент допоміг би запобігти феміцидам: «Я наголошую на цьому, оскільки це фактично один із найважливіших заходів, які румунська держава здійснила з впровадженням та оприлюдненням закону про запобігання феміциду, оскільки це дійсно допомогло б краще зрозуміти, наскільки серйозною є ситуація домашнього насильства та яка ймовірність того, що жінку вб’є її колишній партнер або інша особа, яка напала на неї в минулому — інструмент, який, на жаль, з’явився із запізненням».

Центр «Філія» разом із понад 190 іншими організаціями громадянського суспільства надіслав відкритий лист до Міністерства юстиції та румунських владних органів, щоб ще раз наголосити на нагальній необхідності вжиття цього заходу, особливо у випадках крайнього насильства. Крістіна Праз також згадує нещодавні дискусії щодо сексуальних домагань, насамперед в університетському середовищі, на які, на її думку, державні інституції не дають належної відповіді: «У «Філії» ми вже багато років працюємо над проблемою сексуальних домагань в університетському середовищі і знаємо, що це тема, яку, найчастіше, приховують, «замітають під килим» вищі навчальні заклади, бо не хочуть зіпсувати публічний імідж університету, але це явище існує і трапляється дуже часто, і не лише в одному університеті, а повсюди, тому необхідно вжити відповідних заходів».

Організація підрахувала кількість офіційних скарг щодо випадків сексуальних домагань в університетському середовищі та з’ясувала, що за п’ять років їх було близько 15. Цю невелику кількість пояснюють тим, що університети не мають достатньо ефективних механізмів і не заохочують студенток повідомляти про зловживання: «З іншого боку, ми також розглянули, як це явище регулюється у внутрішніх документах, які повинні забезпечувати захист студенток, а саме в кодексах етики. І тоді ми помітили, що в більшості університетів у кодексах етики навіть не згадувався термін «сексуальне домагання». Багато з них не мали конкретних процедур для осіб, які стикаються з такими ситуаціями. Зокрема, ми підготували дуже зрозумілий посібник, який пояснює кроки та чітко регулює питання сексуальних домагань і гендерної дискримінації, і надіслали його всім університетам Румунії. Але, на жаль, я вважаю, що на той момент лише два або три університети розмістили його на своїх веб-сайтах, а від решти ми не отримали жодної відповіді».

Однак Крістіна Праз нагадує також про крок уперед. У квітні цього року відбулася історична подія, зазначає експертка: було підписано закон про запобігання феміцидам. Це перший випадок, коли поняття «феміцид» визнано в румунському законодавстві, у результаті чого румунська держава взяла на себе зобов’язання вжити низку заходів. Серед них — впровадження в школах освіти з питань гендерної рівності та ненасильницьких стосунків, централізація даних щодо домашнього та гендерного насильства, а також посилення покарань за злочини проти жінок.

Повертаючись до статистичних даних щодо домашнього насильства, ще один факт, який випливає з поліцейських даних: серед усіх звернень частка сільських та міських жителів є приблизно однаковою: «Це одна з найпоширеніших думок, які ми чуємо навколо себе: що домашнє насильство частіше трапляється у сільській місцевості, але ми щороку аналізуємо статистику та кількість звернень, і постійно бачимо, що щороку кількість звернень та втручань у сільській та міській місцевості приблизно однакова. І це, власне, свідчить про наші упередження, що насильство існує лише в певному середовищі чи в певній соціальній категорії. Але насправді насильство може траплятися і трапляється скрізь, незалежно від того, чи йдеться про сільську чи міську місцевість, про жінок з нижчим чи вищим рівнем освіти тощо».

У жовтні 2024 року система електронного моніторингу агресорів у випадках домашнього насильства була розширена на національний рівень, охопивши всі повіти. Крістіна Праз зазначає, що, хоча впровадження цих пристроїв підвищило безпеку жінок і стримало агресорів, спосіб, у який влада інформувала про ці заходи, залишав бажати кращого: «З нашого досвіду ми знаємо, що жертви досі бояться скористатися цим заходом, оскільки не до кінця розуміють, про що йдеться, адже поширювалося дуже багато неправдивої інформації про систему моніторингу, наприклад, що якщо ти загубиш пристрій, то повинен будеш за нього заплатити, або що влада матиме доступ до більшої кількості інформації, ніж ти б хотів. Я вважаю, що саме тут має втрутитися держава, щоб провести інформаційні кампанії на національному рівні про те, що насправді означає цей захід захисту і чому він важливий, про що, як ми бачили досі, не було належним чином повідомлено».

І останнє, але не менш важливе: згідно з даними, опублікованими Європейським інститутом рівних можливостей для жінок і чоловіків, Румунія постійно посідає останні місця в Європейському Союзі за індексом гендерної рівності. У найновішому виданні наша країна набрала 57 балів зі 100, що нижче за середній показник по Європі. У 2024 році вона навіть посіла останнє місце, набравши 57,5 балів, тоді як середній показник по ЄС становив 71 бал.