Регенеративний туризм – новий погляд на Трансільванію
У Трансільванії дедалі більшої популярності набуває нова модель подорожей, у центрі якої – повага до природи, місцевих громад, культурної спадщини та традиційного способу життя.
Данієль Оня і Василь Каптару, 04.06.2026, 06:08
Разом із Крістіаном Чісмару з Асоціації «My Transylvania», яка активно просуває концепцію регенеративного туризму, сьогодні ми вирушимо у подорож Трансільванією, щоб відкрити для себе унікальні місцеві ініціативи, спрямовані на відродження сільських громад, збереження культурної спадщини та підтримку традиційного способу життя. Через проєкти, що поєднують гастрономію, екотуризм, ремесла та активну участь місцевих мешканців, Трансільванія пропонує новий спосіб подорожувати – більш усвідомлений, повільний і тісно пов’язаний із життям громади.
Одним із найвідоміших прикладів є «Transylvanian Brunch» – концепція, в якій місцева кухня та майже забуті традиційні рецепти стають своєрідним містком між мандрівниками та мешканцями сіл. Водночас проєкт «Край колиб» демонструє, як старі пастуші хатини у субальпійських районах можуть отримати нове життя завдяки спільним зусиллям волонтерів, туристів і місцевих громад.
Окрім цього, ми відкриємо для себе справжні оази спокою, зокрема мальовниче село Шомартін, і дізнаємося, як гастрономічна освіта, традиційні ремесла та культурні ініціативи допомагають зберігати місцеву ідентичність і передавати її наступним поколінням.
«Transylvanian Brunch» виник дев’ятнадцять років тому і, як жартують його організатори, вже “досяг повноліття”. Це захід, побудований навколо привабливості місцевої та сезонної кухні, створений для того, щоб заохочувати людей відкривати для себе сільські райони Трансільванії.
Як пояснює Крістіан Чісмару, головна мета проєкту полягає у підтримці місцевих громад і створенні для них можливостей розвитку завдяки екотуризму:
«По суті, це спільна трапеза, під час якої учасники куштують страви, приготовані селянами. Підготовка до заходу починається за кілька днів до його проведення, а головна ідея полягає в тому, щоб туристи не лише їли, а й слухали місцеві історії під час трапези.
Подія складається з трьох частин. Перші дві години присвячені гастрономії: відвідувачі відкривають для себе старовинні весільні рецепти, традиційні способи приготування їжі та місцеві делікатеси. Далі відбувається екскурсія селом та його околицями, під час якої гостям розповідають про природні й історичні пам’ятки регіону. Завершальна частина – це практичний майстер-клас, де учасники можуть навчитися традиційного ремесла і власноруч створити автентичний сувенір.
Їжа – це те, що приваблює людей у села. Але після цього ми починаємо говорити з ними про місцеву спадщину, про пам’ятки, які потребують захисту чи реставрації. Таким чином гастрономічний захід поступово перетворюється і на благодійну ініціативу».
Однак залучення туристів до життя громади не обмежується лише подіями у селах біля підніжжя гір. Подібна модель взаємодії дедалі активніше розвивається і у високогірних районах. Одним із найяскравіших прикладів є проєкт, який поєднує зусилля місцевих громад, нішевий туризм та гірський спорт.
«Проєкт “Край колиб” реалізується у субальпійських та альпійських зонах повіту Сібіу, на стику гір Лотру та Чіндрел. На відміну від заходів у селах, цей проєкт створений насамперед для підтримки громади.
Щороку в рамках літньої школи студенти-архітектори займаються реконструкцією дахів традиційних пастуших хатин. Металеве покриття, яке перегрівається на сонці й порушує природний ландшафт, замінюється традиційною дерев’яною дранкою. Горища переобладнують у простори для ночівлі туристів – із матрацами, щороку наповненими свіжим сіном, що створює простий, але комфортний відпочинок у горах.
Для фінансування цих робіт ми організовуємо змагання з гірського бігу під назвою “Burduf Challenge”. Воно присвячене одному із символів району Риу Садулуй – сиру бурдуф. Напередодні свята Святого Іллі коні спускаються з гір із першим бурдуфом нового сезону, який подають учасникам у селі.
Частина реєстраційного внеску учасників спрямовується на реконструкцію хатин. Таким чином формується своєрідна екосистема, у якій любителі гірських походів чи бігу безпосередньо підтримують збереження місцевої спадщини».
Відродження гірської спадщини тісно пов’язане і зі збереженням старовинних гастрономічних традицій. Саме кухня залишається одним із ключових елементів місцевої ідентичності, наголошує Крістіан Чісмару. А її збереження неможливе без ретельного документування традиційних рецептів та ремісничих технік.
«Ми задокументували дві великі теми: “Історію хліба” та “Історію сиру”. Наша мета полягала в тому, щоб показати: природа дає базові інгредієнти, але саме людська праця та місцева культура створюють справжню цінність.
Ми досліджували обмежений регіон і документували всі види хліба, які там існують: від повсякденного до того, що випікається за старовинними рецептами з різними типами закваски, має щільну структуру та темний колір. Ці історії ми публікували в інтернеті, щоб підкреслити працю людей, які досі поважають натуральні інгредієнти та традиційні способи виробництва».
Саме такий підхід – коли турист перестає бути лише пасивним спостерігачем і стає активною частиною громади – визначає нову модель подорожей, яку дедалі більше цінують іноземні відвідувачі.
«Ми активно просуваємо цю концепцію і називаємо її “регенеративним туризмом”. Коли турист бере участь у благодійній акції з відновлення укріпленої церкви або долучається до спортивного заходу, кошти від якого спрямовуються на реконструкцію хатин, він фактично допомагає зберігати цю територію.
Ремесла – обробка дерева, виготовлення дранки, виробництво сиру чи інші види ручної праці – стають невід’ємною частиною туристичного досвіду. Турист пристосовується до ритму місцевого життя: якщо приїжджає ввечері – може допомогти доїти овець, якщо вдень – взяти участь у косовиці.
Це справжня зміна парадигми. Іноземні туристи часто надзвичайно відкриті до таких занять, які ми самі досі сприймаємо лише як важку щоденну працю, а не як можливість для відпочинку чи пізнання».
Окрім можливості долучитися до повсякденного життя місцевих мешканців, Трансільванія залишається ідеальним місцем для тих, хто прагне тиші, спокою та повного відключення від ритму сучасного світу – особливо у місцевостях, яких ще не торкнувся масовий туризм.
«Я особливо ціную ті місця, де досі збереглася тиша, де немає інтенсивного руху і куди ще не прийшов масовий туризм. Із задоволенням рекомендую трикутник сіл на плато Хартібачу: Шомартін, Сесеуш і Весеуд.
Щоб потрапити туди, потрібно справді цього захотіти. Але коли ви приїжджаєте, перед вами відкривається постійна панорама Фегераських гір, а навколо – укріплені церкви та безмежна тиша, яка дозволяє слухати спів птахів і відчувати аромат луків.
Це місце, яке я рекомендую у будь-яку пору року. Ми з радістю чекаємо на гостей у наших селах, де люди досі створюють усе власними руками – з любов’ю, майстерністю та гідністю. Наша роль полягає лише в тому, щоб допомогти цим громадам відкритися для відвідувачів.
Ми сподіваємося, що наші пам’ятки справді варті зусиль, витрачених на подорож. А коли ви приїдете сюди, то відчуєте те, що ми називаємо “розтягненням часу”. Тут час плине зовсім інакше».
Отже, туризм набуває нового виміру тоді, коли в його центрі опиняються повага до природи, культурної спадщини та людської праці. Подорож до трансільванських сіл стає не просто втечею від міського ритму, а поверненням до фундаментальних цінностей і реальним способом долучитися до майбутнього місцевих громад.
