Тімішоара – 24 роки від Революції
Протягом 24 років, перед Різдвом і Новим роком, румуни святкують своє звільнення від комунізму.
Bogdan Matei, 16.12.2013, 03:37
Все почалося 16 грудня в місті Тімішоара. Завжди більш чутливе до розвитку подій в інших країнах Європи, велике космополітичне місто в західній країні вже вібрувало на перетворення в Польщі, Угорщині, Чехословаччині та Східній Німеччині, де, під тиском з боку вулиці та реформістського радянського лідера Михайла Горбачова, місцеві диктатори погодились залишити владу без кровопролиття. На відміну від них, в Бухаресті, хоча все більш ізольований ззовні, і заперечений його власним народом, Ніколає Чаушеску був тільки що одноголосно підтверджений на чолі єдиної партії, на листопадовому зїзді.
У той час, коли пропаганда підживлювала культ особи Чаушеску повсякденне життю румунів було доміноване страхом, голодом і холодом. Причиною того, що мала стати румунська революція було рішення влади про висилку з міста Тімішоара реформатського пастора угорського походження Ласло Tьoкeша, сьогодні європарламентарій. До парафіян, які зібралися, щоб захистити свого священика, приєдналися сотні жителів Тімішоари, різних національностей і віросповідань, які, скандуючи проти диктатури, і вимагаючи свободи, вирушили до Повітового Комітету партії, коли відбулись перші зіткнення з поліцією.
Учасники заколоту пригадують: “Ми відчували, що настав час час, щоб зробити щось для румунського народу, і відновити демократію. По-перше, ми зробили крок до свободи, тобто до відновлення демократії.” Після довгого часу, відверто заперечений, режим жорстко відреагував. Військо відкрило стрілянину по беззбройних демонстрантах. Але, принижена, протягом багатьох років, власним верховнокомандувачем, армія незабаром відмовилася підкорятися наказам і відступила в казарми. Перебуваючи під контролем революціонерів, Тімішоара стала 20 грудня, першим румунським містом вільним від комунізму. Повстання швидко поширилося на інші міста і завершилося в Бухаресті, де люди скликані на величезний мітинг запланований засудити тімішорців, оточили будинок влади і примусили Чаушеску втекти 22 грудня на вертольоті.
Захоплений, сумарно засуджений і поспішно страчений, він залишив при владі етерогенну суміш із справжніх революціонерів і другосортних комуністів. Багато часу, тімішоарці, які спровокували революцію сприйняли, як зраду збереження при владі діячів колишнього режиму на чолі з першим післяреволюційним президентом Іоном Ілієску, екс-міністр Чаушеску. Також вони були ті, котрі, в березні 1990 року, вперше, і врешті-решт марно, закликали, за чеською або східно-німецюкою моделлю, до люстрації з політичного життя колишніх партійних активістів та агентів політичної поліції Секурітатя.
