Минув рік з часу відходу у вічність Міхая I-го, останнього короля Румунії
Король Міхай I був останнім главою держави часів Другої світової війни та останнім з чотирьох королів німецької династії Гогенцоллерн-Зігмарінген, встановленої на престол 1866 року, яка побудувала сучасну Румунію.
Bogdan Matei, 05.12.2018, 12:11
У країні, в румунських
історичних громадах поблизу сучасних
кордонів або в діаспорі, румуни вшановують
пам’ять останнього свого Короля Міхая I, який відійшов у вічність на 96 році життя, у своїй резиденції у
Швейцарії. Його
біографія співпадає з недавньою історією Румунії, яка була як героїчною, так і трагічною. Король Міхай I був останнім
главою держави часів Другої
світової війни та останнім
з чотирьох королів німецької династії Гогенцоллерн-Зігмарінген, встановленої на престол 1866 року, яка побудувала сучасну Румунію.
Король Румунії Міхай І народився 25 жовтня 1921 року у
Сінаї, гірському курорті у центрі країни. Син короля Кароля II та грецької
принцеси Елени, Міхай зійшов уперше на престол, коли йому було лише шість
років, після смерті у 1927 році свого діда Фердинанда, творця Великої Румунії,
оскільки його батько, Кароль II відмовився у 1925 році від престолу і покинув
країну. Неповнолітній Міхай управляв країною під регентством упродовж трьох
років доти, доки Кароль II повернувся в країну й замінив його. Другий період правління
короля Міхая I почався у вересні 1940 році, коли йому
сповнилося 19 років, після зречення свого батька, Кароля II від престолу, який впровадив корумповану і криваву королівську диктатуру і поступив без опору, наприкінці
Першої світової війни,велику частину територій, які були
під владою Бухареста:Бессарабію, північну Буковину, північну Трансільванію та південну Добруджу.
Сприйнятий як незрілий, король довго залишався в тіні
маршала Йона Антонеску, який вивів Румунію на орбіту нацистської Німеччини. Але, 23 серпня 1944 року, під час Другої світової
війни, коли Червона армія ввійшла на територію Румунії та загрожувала стерти з
карти Бухарест, молодий монарх з мужністю наказав заарештувати маршала Йона
Антонеску та розірвав союзний договір Румунії з гітлерівською Німеччиною,
в результаті чого Бухарест повернувся до своїх традиційних союзників Сполучених
Штатів Америки, Франції та Великої Британії. На думку істориків, цей
сміливий акт скоротив війну на 6 місяців і врятував життя сотень тисяч людей.
Три роки по тому, коли країна перебувала практично під
радянською військовою окупацією, а до влади прийшов маріонетковий комуністичний
уряд, Король Міхай І-й був змушений відректися від престолу і піти у вигнання на Захід. Він управляв роботою Національного комітету Румунії, який вважався румунським урядом у вигнанні навіть, якщо західні демократії ніколи не визнали цей його статус. До Антикомуністичної
революції 1989 року, короля Міхая I постійно переслідувала колишня політична
поліція Секурітатя тодішнього бухарестського режиму. Король Міхай I повернувся в країну лише
1997 року, коли йому було повернуто
відкликане комуністами румунське громадянство, а згодом і деякі маєтки. Як
спеціальний посланник при західних канцеляріях він вніс свій особливий вклад у
зусилля щодо вступу Румунії в НАТО, у 2004 році, та в ЄС, у 2007 році. Перша
серед п’яти дочок, принцеса Маргарета, є спадкоємицею Короля Міхая І на посаді
керівника Королівського дому Румунії і зберігачем Корони.
«Я не бачу Румунію сьогодні як країну успадковану від наших батьків, а як країну, яку ми запозичили у наших дітей», – ствердив останній король румунів.
