Сексуальна освіта в румунській школі: між полемікою та необхідністю

Хоча в багатьох європейських освітніх системах сексуальне виховання є обов'язковим, в Європі є держави, серед яких і Румунія, де воно все ще є предметом палких дебатів та суперечок.

România Internațional, 31.10.2018, 08:08

Хоча в
багатьох європейських освітніх системах сексуальне виховання є обов’язковим, в Європі є держави, серед яких і Румунія, де воно все ще є предметом палких дебатів та суперечок. У нашій країні, згідно із Законом №272 від 2004 року про захист та просування прав дитини, до якого у 2014 році було внесено ряд змін, «компетентні органи
центрального державного управління, органи місцевого управління, а також
будь-які інші державні та приватні установи, що мають обов’язки у сфері охорони
здоров’я, зобов’язані вжити
всіх заходів, необхідних для систематичного впровадження у навчальних закладах програми підготовки дітей до життя, включаючи сексуальну освіту для дітей з
метою попередження захворювань, що передаються статевим шляхом та вагітності неповнолітніх дівчат».

У цьому
контексті гостру полеміку викликало питання включення сексуальної освіти до обов’язкових предметів, хто має викладати цей предмет, з якого віку або як називати
предмет: сексуальним вихованням чи підготовкою
до життя. Є навіть асоціації, що виступають проти запровадження сексуальної освіти
в школах. І все це в умовах,
коли Румунія, з одного боку, стикається
з великими проблемами, особливо з точки зору кількості неповнолітніх матерів, а з іншого – з 2004 року в румунській системі
загальної середньої освіти є факультативний предмет «Освіта заради здоров’я», що може викладатися з першого
по дванадцятий класи.

Усе
почалося у 1999 році з
ініціативи кількох неурядових
організацій у співпраці з
Міністерством освіти і Міністерством охорони здоров’я, які разом розробили Національну програму «Освіта заради здоров’я в румунській школі», в результаті якої виник цей факультатив, який включає статеве виховання. Розповідає директор з питань розробки програм Фонду «Молодь для молоді» Адіна Маня, один з ініціаторів проекту: «Сексуальна освіта прирівняна до модуля «Освіта про сімейні цінності та з питань репродуктивного здоров’я» як окрема тема факультативу
«Освіта заради здоров’я».
Крім того, ця тема
поєднується з іншими, такими як «Психічне здоров’я», де йдеться про емоційний
інтелект, вираження емоцій,
про їх розуміння…,«Гігієна, анатомія та
фізіологія»… а також «Попередження ДТП і насильства». Усі ці теми, що входять до категорії «Освіта заради здоров’я» були розроблені з самого початку як гармонійне поєднання та комплексний підхід до всіх потреб здорового та відповідального способу життя дітей.»

Через 14 років від створення цього факультативу
кількість учнів, які відвідали його дуже мала: «Загалом ці факультативні заняття відвідали близько 5-6-7% від загальної чисельності учнів в системі загальної
середньої освіти. Принаймні
це випливає з даних Міністерства освіти. Це, ймовірно, один з найбільших факультативів, що проводиться на національному рівні, з найбільшим охопленням і, мабуть, найтриваліший, тому що з 2001 по 2004 роки було проведено пілотні проекти в 15 повітах, у рамках навчального плану… А з 2004 року ми вже маємо на національному рівні шкільну програму, затверджену наказом міністра, яка вже впроваджується в
школі. І яка, дійсно, має бути переглянута та пристосована до нової методології розробки шкільних програм. Що стосується
кількості учнів, то Міністерство освіти «піклується» про дуже багато школярів. У системі середньої освіти є майже три мільйони школярів, яких НУО не можуть охопити. Таким чином, навіть якщо ми говоримо про незначний відсоток з точки зору охорони громадського здоров’я і забезпечення загального доступу, дійсно 6-7%, навіть 10% це замало, але для факультативу це досить добрий показник. Згідно з даними Міністерства освіти він охоплює щорічно 150
тисяч учнів.»

Юліан Крістакє, президент Національної федерації батьківських
асоціацій початкової та середньої освіти, каже, що кількість тих, хто обирає
цей факультатив дуже мала. «І не тому, що проти цього виступають батьки, а просто
тому, що діти не знають про його існування. По-друге, факультативи, як правило,
зроблені, щоб доповнити дидактичну норму учнів у школі, що неправильно. Факультатив
повинен бути в реальному вираженні складовою шкільної програми, має допомагати
дітям… Нам потрібна освіта заради здоров’я, з огляду на статистику і на те,
що ми маємо досить багато дівчат середньої школи, які стикаються проблемою небажаної
вагітності. Але я не думаю, що ми можемо піти на дисципліну, яка є частиною
загального списку обов’язкових предметів. І тут виникає проблема, точніше виникає
протиріччя між тим, чого хочуть одні батьки і чого хочуть інші. Ми самі не
знаємо чого ми хочемо, тому нам потрібна допомога фахівців Інституту
педагогічних наук, на основі звітів Інституту охорони громадського здоров’я,
щоб знати як правильно поступити.»

Політики довкола
сексуальної освіти в школах надихнули й артистів. Продукт Центру навчального
театру «Репліка», інтерактивна вистава «Усе дуже нормально», написана драматургом Алексою Бекану та поставлена
режисером Летою Попеску, запрошує батьків і школярів віком від 10 до 15 років
до відкритого діалогу про фізичні, емоційні та інтелектуальні зміни на початку
підліткового віку. Говорить Лета Попеску «Ми, я і Алекса Бекану, були і є дуже
уважними до того, що відбувається і як з допомогою театру можемо підтримати
певний вид дебатів. Тобто коли, я берусь за щось нове, враховую його
релевантність для когось. Ось чому у виставі є момент, коли висловлюються багато
думок. Священик говорить про статеве виховання, батько виступає проти, мати,
яка виступає за, є психолог… Виникають дебати і люди повинні голосувати «за»
чи «проти»… А на мій погляд всі четверо праві. Звичайно, це тема настільки
делікатна, що потрібна мужність говорити про неї, а також не виступати відкрито
на підтримку тієї чи іншої ідеї.»

Але хто має викладати «Освіту
заради здоров’я», відповідно статеве виховання? Це одне з найбільших побоювань батьків.
«Будь-який педагог, готовий до розмови з дітьми про те, що трапляється в
їхньому житті та, що робить їх відповідальними за здоровий спосіб життя», – вважає
Адіна Маня. «Але ці педагоги потребують додаткової підготовки, тому що не так
вже й важко передавати знання та інформацію, але важче виправити знання, які
мають учні, особливо у віці статевого дозрівання або підлітки, котрі мають
доступ до засобів масової інформації в Інтернеті. Йдеться, скоріше, про проблему
ставлення та формування навичок.»