Драма Внутрішньої Дитини
Драма Внутрішньої Дитини - прихильність та співпереживання» - це тема дискусії, організованої видавництвом «Herald» у рамках показу німецького фільму «Крах Системи /Проблемна дитина», в кінозалі Музею румунського селянина.
Monica Chiorpec, 15.01.2020, 05:39
«Драма Внутрішньої Дитини – прихильність та співпереживання» – це тема дискусії, організованої видавництвом «Herald» у рамках показу німецького фільму «Крах Системи /Проблемна дитина», в кінозалі Музею румунського селянина. У фільмі дев’ятирічна Бенні стала тим, що соціальні працівники називають проблемною дитиною. Вона має лише одну мету: повернутися додому до своєї мами, а працівники служби захисту дітей намагаються знайти для дівчини стабільні умови життя. На жаль, такі драми не залишаються на
рівні художньої літератури та кіно, вони є історією життя багатьох дітей в Румунії та в світі.
Сорін Лукач, PR-менеджер видавництва «Herald» зазначив: «Вибрані спеціалісти
були запрошені, щоб поділитися з нами деякими практичними орієнтирами сучасних
психологічних та освітніх теорій, які можуть допомогти краще зрозуміти наших
дітей, розвивати здатність до співпереживання і співчуття до них та до розуміння їхніх
проблем. Розказати про необхідність кращого спілкування, більш гармонійної
динаміки у відносинах батько-дитина. Про емоційні рани, неприйняття, самотність,
страх, травми, вразливості і невдоволення, про залежність і виклики, зв’язок,
прихильність і емпатію. Ми також хотіли б обговорити причини насильства в
дитинстві.»
Історія Бенні у фільмі «Проблемна дитина»
відображає жорстоку реальність сучасного суспільства. Тисячі дітей щороку
потерпають від травми сирітства, починаючи з раннього дитинства і значна їх частина
зазнає емоційних травм, з якими фахівцям дуже важко впоратися. Пояснює
психолог та психотерапевт Юлія Феордяну. «Я мала нагоду співпрацювати протягом
п’яти років з Управліннями з питань захисту дітей у Румунії. Я бачила дітей із
поведінкою, подібною до Бенні (ред. головного героя фільму), бачила вихователів, психологів,
соціальних працівників, які роками намагаються зробити все можливе, щоб
допомогти цим проблемним дітям. Це дійсність, а не просто вигадка. На жаль, є
багато дітей, які стають дорослими, котрі не мали достатньої безпеки в
дитинстві та достатнього розуміння їх потреб з боку дорослих.»
Середовище, в якому дитина
розвивається протягом перших місяців та перших років життя, є особливо важливим
для психоемоційного профілю майбутньої дорослої людини. На жаль, публічна система
захисту дітей не може забезпечити одужання дітей з такими недоліками ні в
Румунії, ні в інших країнах, – каже Юлія Феордяну. «В умовах відсутності
безпечного середовища та достатньо відповідальних батьків діти не можуть
розвиватися гармонійно. Їх емоційна рівновага серйозно порушена. На жаль, мушу
сказати, що у більшості випадків вони не одужують, незважаючи на найкращі
наміри багатьох дорослих. У мене була можливість працювати над проєктами
емоційної підтримки системних дітей як в Румунії, так і в інших країнах, у тому
числі в азійських, а також в Україні. Всюди інституціоналізовані діти,
проблемні діти, занедбані діти, діти-жертви насильства є однаковими.»
Фахівці в цій галузі докладають усіх зусиль задля
реїнтеграції таких дітей, які
страждають від травми сирітства, іноді
повторно, в умовах, що можуть стати
для них сім’єю. На жаль, проблеми прив’язаності залишаються, -
розповідає клінічний психолог Соріна Петріке. «Одужання
можливе лише у відносинах. Система захисту дітей
у всьому світі є недосконалим рішенням для цих дітей. Більшу частину часу вони
переселяються з одного будинку в інший і кожного разу, коли переживають
розрив стосунків, вони знов відчувають
себе покинутими. Це своєрідне повторне травмування розривом
нових стосунків або будь-якою ситуацією, в якій вони прив’язуються
до нової родини, після чого переживають розрив стосунків.»
Соріна Петріке пояснює, чому
лікування та одужання цих дітей ускладнюють дорослі, які не готові належним чином вирішити таку
проблему. «Одужання можливе лише в тому випадку, коли цим дітям врешті-решт вдасться прив’язатися до дорослого, тому що їм потрібна постійна особа в своєму житті. Коли це трапляється, потрібна не тільки постійна особа, ці діти потребують того, чого вони ніколи не отримували: поваги до них, ким вони є, а не того, ким хочуть щоб вони були їхні батьки. Вони потребують розуміння, прийняття, безумовної любові. Усі ці речі дуже важко отримати покинутій у минулому дитині. Сирітство вчить їх не довіряти іншим і тому, що дорослі є для них небезпекою. У них виникає ряд емоційних
труднощів, з якими дуже важко впоратися. Вони живуть і переживають емоції дуже
високої інтенсивності і мають великі труднощі з самозаспокоєнням.»
Інтегративний психотерапевт Сабіна Стругаріу розповіла про необхідність дорослих зрозуміти власну Внутрішню Дитину, щоб впоратися з інтеграцією
інституціоналізованих дітей. «Мені взагалі не подобається це словосполучення «проблемна
дитина». Мені більше до вподоби оригінальна назва «Крах системи» тому що вона вона
підкреслює щось інше, тому що я не думаю, що проблема в дитині. Діти ніколи не
є проблемою саме через стиль прихильності, адже у дитинстві ми переймаємо стиль
прихильності батьків чи дорослих, які піклуються про нас і допомагають нам
розвиватися. Є «проблемні дити» і все, що відбувається в системі і вдома з
проблемними дітьми, яких демонізують і бояться, викликано тим, що цими емоціями
важко управляти. У дійсності це найчастіше трапляється, тому що ми, як дорослі,
маємо цю Внутрішню Дитину, яка так само болить і боїться. Й оскільки нам важко
піклуватися про себе, ми перекладаємо на власних дітей те, що не можемо зробити
для себе.»
Наприкінці 2018
року близько тисячі дітей щомісяця були покинуті у пологових
будинках Румунії одразу після народження. Звідти ці діти потрапляють до соціальних
матерів або в спеціальні центри. З огляду на те, що процес усиновлення є дуже
складним і довготривалим травми цих дітей іноді мають незворотні наслідки.
